Читаю, дивлюся, малюю
понедельник, 27 января 2020
воскресенье, 26 января 2020
Читаю, дивлюся, малюю
Зараз в мене пауза у перегляді БоДжеку, але я за ним сумую.
пятница, 24 января 2020
Читаю, дивлюся, малюю
Минулої п'ятниці був Малюнок присвячений третій річниці існування нашого клубу ранніх пташок. Минулої п'ятниці не написала. Напишу зараз. Було затишно - ми були самі на третьому поверсі Паштету на Хрешатику. Малювали, згадували минулі річниці Малюнку і минулі відвідування Паштету (ми тут були, коли це ще була Шоколадниця і багато хто те наше відвідування запам'ятав), розмовляли. Розмови були різні: від Книжкового арсеналу до шкарпеток.
Цього разу Малюнок був присвячений малюванню і розмальовуванню анімаційних персонажів. Намалювала два малюнки: один з Тоторо, іншій з БоДжеком. Розмальовувала Сплінтера, якого намалював Петро. Мого БоДжека розмалювала Вероніка, а Тоторо - Оля. Тоторо залишилися в Олі.
Рада, що Малюнок досі існує і ми зустрічаємося. Сподіваюся, це буде тривати й надалі. Такий собі острівець стабільності в нашому бурхливому світі.
Цього разу Малюнок був присвячений малюванню і розмальовуванню анімаційних персонажів. Намалювала два малюнки: один з Тоторо, іншій з БоДжеком. Розмальовувала Сплінтера, якого намалював Петро. Мого БоДжека розмалювала Вероніка, а Тоторо - Оля. Тоторо залишилися в Олі.
Рада, що Малюнок досі існує і ми зустрічаємося. Сподіваюся, це буде тривати й надалі. Такий собі острівець стабільності в нашому бурхливому світі.
среда, 22 января 2020
Читаю, дивлюся, малюю
вторник, 21 января 2020
Читаю, дивлюся, малюю
Минулого тижня я не зробила завдання для марафону #полюби_свой_арт.
Завданням було оточити себе своїми роботами: поставити на заставку на телефон або комп'ютер, оформити у рамочку або зробити якийсь мерч. Іще пропонувалося зробити портфоліо.
Я не зробила з того нічого. Навіть гірше - я минулого тижня, окрім Малюнка на сніданок, і не малювала. Мене охопив якийсь не те щоб жах, але переляк точно.
"Заставка на телефон?" - ні-ні-ні! На комп'ютер - знову ні!
"Оформити у рамочку?" - що? Навіть нема з чого обрати.
"Мерч?" - хм, мерч. Ну друкувала я минулого року листівки та календарі. Ну добре, це можна. Але не зараз. Зараз у мене купа важливіших справ.
"Портфоліо?" - ем... Так, в мене є портфоліо. Паперове. І майже готове онлайн, але поки що не опубліковане. Треба опублікувати? Еее... Не зараз. Зараз я не можу.
Отакі справи.
Завданням було оточити себе своїми роботами: поставити на заставку на телефон або комп'ютер, оформити у рамочку або зробити якийсь мерч. Іще пропонувалося зробити портфоліо.
Я не зробила з того нічого. Навіть гірше - я минулого тижня, окрім Малюнка на сніданок, і не малювала. Мене охопив якийсь не те щоб жах, але переляк точно.
"Заставка на телефон?" - ні-ні-ні! На комп'ютер - знову ні!
"Оформити у рамочку?" - що? Навіть нема з чого обрати.
"Мерч?" - хм, мерч. Ну друкувала я минулого року листівки та календарі. Ну добре, це можна. Але не зараз. Зараз у мене купа важливіших справ.
"Портфоліо?" - ем... Так, в мене є портфоліо. Паперове. І майже готове онлайн, але поки що не опубліковане. Треба опублікувати? Еее... Не зараз. Зараз я не можу.
Отакі справи.
воскресенье, 19 января 2020
Читаю, дивлюся, малюю
Після повернення з озера мешканки Лічфілда виявили, що їх ліжка стали двоповерховими і тепер в усіх них є нові сусідки. А ще до тюрми прибула Джуді Кінг - засуджена за несплату податків зірка телебачення.
Враження: Цей сезон дуже драматичний і сумний. Я кілька разів майже плакала.
Знову повторюється те саме: ти думаєш, що хтось довбанутий, а з'являється хтось довбанутіший настільки, що першого ти вже бачиш просто білим та пухнастим.
Хілі не викликає співчуття, на відміну від Лоллі.
Капуто сильно розчарував, особливо з тією Ліндою. Я розумію, що він намагається робити що може, але він міг би зробити більше, бо те, що сталося - жахливо.
Дуже хвилювалася за Софію.
Вчинки Ніккі чомусь більше розчаровують, ніж дивують та засмучують.
Лорна мене лякає. Чи не треба їй лікуватися?
Трошки побоюся дивитися далі. Що як буде ще гірше? Здається, що куди ж іще? Але ж напевно ще є куди.
Читаю, дивлюся, малюю
Вадим - фрілансер-звукорежисер, отримує завдання записати звуки українських тварин. Якщо крім звичайних тварин, типу котів, корів, він запише як співає дуже рідкісний птах, то отримає тисячу доларів і можливість працювати у Канаді.
Враження: Я багато чула про це кіно. На Одеському кінофестивалі воно отримало приз глядацьких симпатій. А ще мені подобається Ірма Вітовська, хоча з часів "Лесі та Роми" я з нею нічого не дивилася.
В цьому фільмі багато дуже смішних моментів. Причому в ці моменти буває навіть ніхто нічого не говорить.
Тут багато краєвидів. Деякі я впізнала, але було багато тих, які я бачила вперше.
Дуже цікаво було спостерігати за тим, як відбувається запис різних звуків і що треба зробити, щоб ті звуки взагалі були.
Були й сумні моменти. І трошки навіть страшно було. А ще містичне було, але без пояснень.
Я рада, що змогла подивитися хороше українське кіно. На жаль минулого року кілька фільмів так і не вдалося подивитися у кіно і не зрозуміло як це можна зробити тепер.
четверг, 16 января 2020
Читаю, дивлюся, малюю
Чарлі (Адам Драйвер) - успішний нью-йоркський режисер. Його дружина, Ніколь (Скарлет Йоганссон), грає в його виставах. У Чарлі з Ніколь не все гаразд. Ніколь отримує пропозицію знятися у серіалі і їде з сином до Каліфорнії. Коли Чарлі приїздить до неї - отримує документи про розлучення, хоча була домовленість у всьому розібратися самим.
Враження: Цей фільм номінований на Оскар. Адам Драйвер та Скарлет Йоганссон також номінуються за свої ролі. Крім цього номінована Лора Дерн (адвокат Ніколь) і фільм номінується за оригінальний сценарій та музику.
Я не люблю Йоганссон як акторку, але тут мені сподобалося як вона зіграла. Я через це не стала любити її більше, але скажу, що вона може зіграти добре.
Адама Драйвера до цього я бачила лише у "Зоряних війнах", хоча багато чула про його драматичні здібності. Думаю чи не подивитися іще щось. Бо грає він і справді дуже добре.
Кіно про те, як люди, які колись дуже любили одне одного, віддаляються і не хочуть нічого ані чути, ані бачити. Як з'являється відчай, а потім і ненависть.
Обидва, що Чарлі, що Ніколь, не ідеальні і обом то співчуваєш, то навпаки дивися на них і думаєш - чому такі дурні? І тому мабуть цей фільм дуже життєвий, бо так воно десь насправді і є.
Дикі гроші, до речі, потрібні щоб розлучитися, судячи з цього фільму. І чому не можна було тихенько все поділити між собою та й по всьому?
Я сумніваюся, що цей фільм візьме хоч одного Оскара, але подивитися його варто (можна прямо за раз на Netflix).
понедельник, 13 января 2020
Читаю, дивлюся, малюю
пятница, 10 января 2020
Читаю, дивлюся, малюю
Колись на самому початку Малюнку, класичним був Малюнок у МакДональдзі на Лук'янівській. Я ті часи не застала. Тобто я бувала на Малюнках на Лук'янівській, але не сприймаю їх як класичні. А ще в тому МакДональдзі мені дуже незатишно. Якось я про це навіть намалювала детальний малюнок.
А ось МакДональдз на Поштовій я люблю. Для мене він таке місце де Малюнок можна проводити будь-коли. Ми там і малювали, і ліпили, і довгі Малюнки проводили й альтернативні. І там в нас ніколи не було ні з ким і ні з чим ніяких проблем. Коли в мене нема сил йти в нове місце, чи я думаю, що треба піти у якесь демократичне місце, я завжди обираю це. Тому, мабуть, саме тут для мене Малюнок найкласичніший.
Сьогодні дощило і настрій такий був не дуже, але ми і малювали, і розмовляли, і сміялися. Я навіть отримала кілька маленьких подаруночків і це було дуже приємно.
Темами розмов були наступний Малюнок (святковий, Малюнку три роки!), Книжковий арсенал (збираємося подавати заявку від Малюнку), кіно, книжки, діти і багато іншого.
Як і планувала, малювала руки. Під час малювання думала, що виходить жахливо, але завдяки "Великій магії" та Ірині Валє, вирішила не ховатися, а показати. Ще намалювала круасан. Смачний, з мигдалем зверху та мигдалевою начинкою, якої небагато, але вона є. Без намальованого сніданку, що ж то за Малюнок на сніданок, га?
руки
А ось МакДональдз на Поштовій я люблю. Для мене він таке місце де Малюнок можна проводити будь-коли. Ми там і малювали, і ліпили, і довгі Малюнки проводили й альтернативні. І там в нас ніколи не було ні з ким і ні з чим ніяких проблем. Коли в мене нема сил йти в нове місце, чи я думаю, що треба піти у якесь демократичне місце, я завжди обираю це. Тому, мабуть, саме тут для мене Малюнок найкласичніший.
Сьогодні дощило і настрій такий був не дуже, але ми і малювали, і розмовляли, і сміялися. Я навіть отримала кілька маленьких подаруночків і це було дуже приємно.
Темами розмов були наступний Малюнок (святковий, Малюнку три роки!), Книжковий арсенал (збираємося подавати заявку від Малюнку), кіно, книжки, діти і багато іншого.
Як і планувала, малювала руки. Під час малювання думала, що виходить жахливо, але завдяки "Великій магії" та Ірині Валє, вирішила не ховатися, а показати. Ще намалювала круасан. Смачний, з мигдалем зверху та мигдалевою начинкою, якої небагато, але вона є. Без намальованого сніданку, що ж то за Малюнок на сніданок, га?
руки
четверг, 09 января 2020
Читаю, дивлюся, малюю
Читаю, дивлюся, малюю
Книжка про творчість від відомої письменниці.
Враження: Коли ця книжка вийшла, я її навіть не помітила. Бо до Ґілберт я ставилася з підозрою. Мені зовсім не сподобався "Їсти, молитися, кохати" і "Природа всіх речей" лежала два роки в купі книжок чекаючи на свою чергу.
Одного разу на Малюнок на сніданок увсі приносили книжки, які їм подобаються, або ж розповідали про таки книжки. Там я й почула про "Велику магію". Від людини якій взагалі нічого з написаного Ґілберт не сподобалося. І та людина сказала, що ставлення письменниці до творчості дуже вразило її і цю книгу усім, хто хоч щось творче робить необхідно почитати.
От я й почитала.
Не скажу, що вражена, але багато чого мені сподобалося. Ось, наприклад:
- не треба кидати роботу заради творчості або робити творчість своєю роботою
- не треба боятися переробити зроблене, або зовсім викинути
- краще доробити якось, ніж не зробити нічого
- якщо нічого не виходить створити, роби щось, що тобі цікаве, не обов'язкове творче
- не лякайся показати світу те, що ти створив
Мені не дуже сподобалося, що творчість то щось майже живе, що приходить, обирає, щось хоче й таке подібне, але то таке.
Читаю, дивлюся, малюю
Метт приїздить зустрічати Різдво до батька (Деніс Квейд) своєї коханої. Родина в неї виявляється не з простих.
Враження: Коли ще в першій серії мені здалося, що серіал не вартий уваги - то мені не здалося. Я не знаю навіщо подивилася його увесь. Це не те щоб жахливо, але погано. Я не знаю навіщо таке робити.
Сюжет дуже банальний: батько знає, що для його дітей краще. Всі його бояться і мовчать. У родині чужинець - треба його вигнати. Хто не з нами - той проти нас. І так далі.
Хочуть знімати ще про інші свята, але я того вже не дивитимусь.
среда, 08 января 2020
Читаю, дивлюся, малюю
Цьому малюнку майже чотирнадцять років. Якщо рахувати у лайках (більше 1000), переглядах (трошки більше ніж 29000) та коментах (820) - це найкраще, що я створила.
Тоді я дуже любила кольорові олівці, малювала ними повнокольорові малюнки і нічого не боялася. В мене було багато ідей і багато олівців, я малювала не щодня, але доволі часто і викладала свої малюнки у багатьох місцях.
В мене був свій символ - маленький зайчик, якого я усюди примальовувала. Знаю, що багато з тих, хто слідкував за моєю творчістю, завжди шукали його і коли раптом не знаходили - хвилювалися.
Зараз олівцями я малюю лінії, а зайчиком не підписуюсь і взагалі не ставлю підпис. В мене мало повнокольорових робіт, а більше начерків. На один малюнок йдуть хвилини, замість годин або навіть днів. Я більше малюю з натури ніж вигадую.
Тоді я дуже любила кольорові олівці, малювала ними повнокольорові малюнки і нічого не боялася. В мене було багато ідей і багато олівців, я малювала не щодня, але доволі часто і викладала свої малюнки у багатьох місцях.
В мене був свій символ - маленький зайчик, якого я усюди примальовувала. Знаю, що багато з тих, хто слідкував за моєю творчістю, завжди шукали його і коли раптом не знаходили - хвилювалися.
Зараз олівцями я малюю лінії, а зайчиком не підписуюсь і взагалі не ставлю підпис. В мене мало повнокольорових робіт, а більше начерків. На один малюнок йдуть хвилини, замість годин або навіть днів. Я більше малюю з натури ніж вигадую.
Читаю, дивлюся, малюю
Читаю "Вартових" та новини і якось мені страшно.
Читаю, дивлюся, малюю
Джо (Хоакін Фенікс) колись був військовим та агентом ФБР. Зараз він визволяє дівчат, що потрапили у біду. З черговою дівчинкою все йде не так як завжди.
Враження: Читала про цей фільм минулого року, але не була готова подивитися. Після "Джокера" таки подивилася.
Після перегляду у пам'яті залишилися окремі кадри: порізи в хлопчика на ногах, розмови у кафе залитому кров'ю, Джо з пакетом на голові сидить у шафі та найяскравіший - скривавлені пальці що беруть броколі.
Це хороше кіно, але його дуже важко дивитися.
Читаю, дивлюся, малюю
На похороні Норман (Алан Аркін) зустрічає своє давнє кохання Меделін (Джейн Сеймур). Сенді (Майкл Дуглас) дізнається, що в його доньки є бойфренд, якого вона від нього приховує.
Враження: Цей сезон здався біль сумним, ніж веселим. Кумедного вистачало, але його було не так багато, як у першому сезоні.
Не знаю чи збираються знімати третій сезон. В останній серії нема нічого, щоб волало про продовження.
вторник, 07 января 2020
Читаю, дивлюся, малюю
