Читаю, дивлюся, малюю
изображение

У Лічфілді почався бунт. Всі двері зачинені, охорона в заручниках, Лінда прикидається ув'язненою. Хтось лютиться, хтось страждає, а хтось проти усього, що відбувається.

Враження: Сезон був настільки захопливий, що було важко відірватися.

Дуже хвилювалася.

Фріда вразила і своїми вміннями і тим як пройшло її дитинство.

Дуже подобається, що в цьому серіалі персонажі розвиваються і нема ані чорних, ані білих (тобто повністю позитивних, чи повністю негативних). У кожного бувають і добрі, і погані вчинки.

Боюся наступний сезон виявиться дуже сумним.

@темы: Серіали 2020

Читаю, дивлюся, малюю
изображение

2014 рік. Троє добровольців прибувають на позицію Туалет, тобто Капустина. Виглядає все так ніби тут ніколи і нічого не відбувається.

Враження: З часів трейлера хотіла подивитися і дуже чекала коли ж у кіно. Дочекалася. Боялася, що не зможу подивитися у кіно і в результаті подивилася два рази.

На ранковому сеансі було людей десять, майже всі жінки старшого віку, на денному сеансі людей було більше і були й молоді, й старші і навіть діти (хоча кіно 12+). Обидва рази майже всі додивилися до самого кінця - тобто до закінчення титрів і слів "Слава Україні!". Аплодували.

Перша сцена шикарнюча.

Персонажі прекрасні, за всіх хвилювалася, навіть за Олю.

Багато сміялася, два рази плакала.

Сміялися і над ворогом, і над собою.

Хороше кіно, я б і ще раз подивилася.

@темы: Кіно 2020

Читаю, дивлюся, малюю
изображение

На канікулах Філіп зовсім один: батьки зайняті, друзі роз'їхалися. Одного разу він приходить в гості до своєї тітки письменниці і розуміє, що хотів би приходити до неї ще і ще.

Враження: Я не зовсім зрозуміла про вовків і тих створінь, що сиділи під столом, але дуже співчувала як хлопцю так і його тітоньці. І трошки хвилююся досі, бо в кінці нема ніякої чіткої відповіді як там все далі склалося.

Книжка про самотність, творчість, непорозуміння і вміння розмовляти один з одним.

@темы: Книжки 2020

18:23

Читаю, дивлюся, малюю
Читаю, дивлюся, малюю
Читаю, дивлюся, малюю
Читаю, дивлюся, малюю
Читаю, дивлюся, малюю
Читаю, дивлюся, малюю
Читаю, дивлюся, малюю
Читаю, дивлюся, малюю
изображение

Книжка з порадами для батьків підлітків.

Враження: У книги приваблива назва, але брали сумніви чи варта вона своїх грошей?

Вже читала поради цього автора і та книга не сподобалася. Більш за все у книжках з психології не люблю, коли пишуть: "Треба було раніше починати, а тепер вже нічого не поробиш". Порада що треба. Тут вона повторюється кілька разів.

Тут дуже багато ситуацій і порад щодо їх вирішення. Але це все схоже на пусту балаканину. Окрім того, що з дитиною треба спілкуватися, дитина - це людина, треба її поважати і що бувають ситуації коли треба йти одразу до лікарів, а психологи зовсім ні до чого.

У книзі чомусь приводяться приклади виключно з російської літератури. Хоча книга українською. Мабуть орієнтувалися на російський ринок і адаптувати український варіант не вважали за потрібне.

@темы: Книжки 2020

11:19

Читаю, дивлюся, малюю
Сьогодні перше лютого, а це означає, що почався Лютий марафон.



@темы: Творчість, ЛютийМарафон, Малюнки, Рисунки, Творчество

Читаю, дивлюся, малюю
изображение

Проблема Отіса з мастурбацією вирішилася. І переросла в іншу проблему. В школі всі показилися, бо вважають що в них хламідії. До Мейв повертається мама, а сама Мейв хоче повернутися до школи. У школі з'являється новий хлопець від якого в захваті всі - особливо Ерік.

Враження: Так чекала на цей сезон і так шкода, що в ньому всього вісім серій - хочу ще.

Дуже хвилювалася за Адама і Еріка. Не як пару, а за кожного окремо. І за маму Отіса теж. І за Еймі. Та взагалі дуже багато хвилювалася, як вони там усі.

Мені дуже подобаються костюми. У кожного свій стиль, свої особливості. І на все це так приємно дивитися.

Отіс поводиться як бовдур.

Айзек ніби й милий, але не дуже мені подобається як він поводиться.

Тато в Отіса рідкісний козел. Тато Адама теж.

Третій сезон ще чекати й чекати.

@темы: Серіали 2020

Читаю, дивлюся, малюю
Сьогодні ми зустрічалися у Honey на Ярославовому валу.

Спочатку нікого не було і трошки побоювалася, що ось він Малюнок на який ніхто не прийшов, але ні. Потрошку зібралися, навіть умістилися за одним маленьким столиком.

Помітила що у Honey дуже багато людей - майже повно - десь о дев'ятій, а от ближче до десятої було багато вільних місць.

Прийшла з метою малювати їжу і намалювала два малюнки зі своїм чаєм та сніданком. Потом вирішила, що краще буде намалювати тістечко, але саме того, що хотіла не було, і довелося малювати оточуючих та елементи інтер'єру.

Тістечко під кінець зустрічі з'явилося, але часу його малювати вже не було.



@темы: Творчість, Малюнки, Рисунки, Творчество

14:03

Читаю, дивлюся, малюю
Подали з Малюнком на сніданок заявку на Книжковий арсенал.

@темы: тихо сам с собою, пошепки, Жизненное, Життя

Читаю, дивлюся, малюю
Читаю, дивлюся, малюю
изображение

1985 рік. Реальність схожа на нашу, але все ж не така. У цій реальності існують супер-герої, але майже всі вони зараз не займаються нічим супергеройським: дехто працює на державу, дехто вийшов на пенсію. Але одного з них вбивають. Хто і чому - невідомо.

Враження: Взагалі не збиралася ані читати, ані купувати. Нічогісінько не знала про сюжет. Просто під новий рік захотілося купити декілька тоненьких коміксів, а була ще можливість отримати знижку та безкоштовну доставку і перед тим прочитала огляд кращих серіалів року, в якому на першому місці були "Вартові". Таким от чином я й отримала свій примірник.

Це доволі величенька й важкенька книжка. У ліжку читати трохи незручно.

В книзі зібрані дванадцять випусків "Вартових", трошки розповідається про створення персонажів і самої історії, приклад сценарію, а також є багато приміток.

Коли читала інколи відчувала жах, мені здавалося, що розповідають про те що відбувається зараз. В деталях звісно все по-іншому, але відчуття якоїсь неминучої катастрофи відчувалося настільки, що хотілося сховатися у бункер. І те що мета виправдовує засоби - це найжахливіше.

Мені не сподобався жоден з персонажів, мабуть тому що всі вони поводяться не найкращім чином.

Дуже сподобалося візуально: багато приголомшливих кадрів, кольори, як розповідь перетікає з одного до іншого кадру, як показаний рух.

Найбільше з додаткових матеріалів вразив сценарій. Потім прочитала, що це Мур такий прискіпливий до усього, але опис одного кадру, який розписаний на декілька абзаців вражає.

Думаю, що якось потім перечитаю, уважніше передивлюся (бо коли читала примітки виявила, що багато чого не помітила), але не зараз.

@темы: Книжки 2020

Читаю, дивлюся, малюю
Два рази починала читати книгу Джулії Кемерон "Шлях митця" і кидала. На третій раз все ж таки прочитала до кінця і зробила всі завдання.

Що об'єднувало ці три спроби - це творчі побачення, коли йдеш кудись і робиш те, що тебе надихає, що приємно, або нікуди не йдеш, а робиш щось що надихає вдома. Я ходила на прогулянки у місця де не була, відвідувала музеї, робила щось, чого не робила ніколи, пробувала якісь нові страви і таке інше.

Останнім часом не було творчих побачень. Навіть не було вихідних. Не дозволяла собі зупинитися і перепочити, зробити щось приємне для себе. Не було часу. Постійно не встигала. Які ж тут вже творчі побачення.

І ось цього тижня в марафоні #полюби_свой_арт - завдання саме піти на творче побачення. Це був ніби знак - все, час прийшов, це просто необхідно. Трошки подумала, щоб хотілося зробити і пригадала, що давно хотіла спробувати сніданки у MyMuffin. Обожнюю їх торти та чізкейки у банках. Не ходила до них якраз рік.

От і пішла. Намалювала смачненьке, сніданок з'їла, бо була голодна, не дала йому попозувати. Порозглядала інтер'єр, відмітила зміни, сіла на незвичне місце. Взяла із собою зефірки.

Йшла від метро пішки трошки незвичним шляхом, помітила те, чого раніше не помічала - а воно там, схоже було завжди. І це маленьке диво.

Творчі побачення дуже надихають.



@темы: Творчість, Життя у малюнках, Малюнки, Життя, Книги, Рисунки, Творчество

Читаю, дивлюся, малюю
Читаю, дивлюся, малюю
изображение

Лайнол Фрост, шукач різних загадкових створінь, отримує лист, в якому його запрошують у Америку, де живе сасквоч. Фрост хоче отримати докази існування сасквоча, щоб стати членом клубу, куди його не пускають, а от сам сасквоч, хоче до своїх родичев - йеті - і просить Фроста допомогти достатися до них.

Враження: Я не збиралася дивитися цей мультфільм, коли побачила його трейлери. Мені був не цікавий сюжет. Але стрічка отримала Золотий глобус і я вирішила, що треба дізнатися чому.

Точно не за сценарій, але ж сценарій - то інша номінація. Зроблено доволі цікаво (наприкінці трошечки показано як знімали).

Сцена на кораблі під час шторму крутезна, хоча і трохи нагадала сцену з коридором, що обертається з "Inception".

Гумор - не найсильніша сторона цієї стрічки. Місцями він майже жахливий.

Жорстокості трошки занадто як для рейтінгу PG.

А от титри у кінці - просто шедевр.

дивилася російською

@темы: Кіно 2020