Читаю, дивлюся, малюю
На околиці міста стоїть будинок. Там живе привид, що не може заснути.
Враження: Мила книжечка про привида, що нудьгує без людей.
Ілюстрації дуже затишні. Навіть ті, де привид сумує.
среда, 18 ноября 2020
На околиці міста стоїть будинок. Там живе привид, що не може заснути.
Враження: Мила книжечка про привида, що нудьгує без людей.
Ілюстрації дуже затишні. Навіть ті, де привид сумує.
вторник, 17 ноября 2020
Читаю, дивлюся, малюю
Наступна частина історії в коміксах. Починається з розквіту Аравії і закінчується відплиттям Колумба 12 серпня 1492 року.
Враження: Дуже захопливо. Багато кумедного. Хоча й сумного вистачає - бо ж тут і Хрестові походи, і знищення творів мистецтва, і чума, і знову спалення книжок.
Трошки є і про Київську Русь. Зовсім трошечки, але було приємно.
З історії Африки до цієї книжки взагалі нічого не знала. Окрім того, що то колиска людства. Про іслам теж не дуже багато знала. Та й взагалі, якщо чесно, ось цей том містить в собі багато того, про що не знала. Було цікаво читати.
Традиційно кумедні примітки до рекомендованої літератури.
Ще два томи попереду.
понедельник, 16 ноября 2020
Читаю, дивлюся, малюю
Щоденнику в малюнках вже більше чотирьох місяців.
Читала, дивилася кіно, думала чи не подивитися серіал. Придбала ще шкарпеток і нові каструлі. Пекла, гуляла, Їла, грала. Звичайне життя.
Думаю чи не змінити формат. Малювати на одній сторінці один день, чи час від час так робити. Може комікс? Може тематичні тижні?
среда, 11 ноября 2020
Читаю, дивлюся, малюю
Друга частина коміксу з історії. В цій частині розповідається про Китай, Індію та Римську імперію.
Враження: Чомусь дику радість викликали кілька панелей за Астеріксом та Обеліксом. Там був також і їхній друїд, але не пам'ятаю його ім'я.
Багато кумедного, що навряд чи відбувалося в ті роки, але дуже смішить. Трошки локалізовний переклад - згаданий Дзідзьо.
Друкарські помилки як завжди присутні, чомусь комікси від Рідної мови дуже на них багаті. Звикла. Позіхаю, але не знаю, що з цим можна зробити.
Найбільше вразило, що в Китаї якось спалили всі книжки і про те, що було до тих часів майже не залишилося письмових свідчень.
Важко було запам'ятовувати імена всіх імператорів та військових, бо занадто швидко з'являлися нові.
Про Ісуса Христа теж згадується. І про Юдею.
Кумедний список літератури. Точніше коментарі до нього.
Читатиму далі. Попереду ще три частини.
понедельник, 09 ноября 2020
Читаю, дивлюся, малюю
Книга містить 60 ідей щодо того чим можна займатися 30 днів поспіль, для того, щоб зробити щось нове або корисне.
Враження: Якийсь час книжка дратувала: виклики-то є, але де обґрунтування? Якого біса кожного дня фарбуватися, пити 2,5 літри води чи медитувати? Для чого це? Чому немає ніяких пояснень? Потім заспокоїлася - це ж не інструкції і не заклики, це просто перелік усякого, що можна поробити. Може комусь хочеться фарбуватися кожного дня або ж медитувати. Щодо 2,5 літрів води вже важче, але що поробиш, це вже так вбито в голову, що вибити важко.
Отже прочитала усі виклики, подумала що деякі ніби й нічого, може коли-небудь, коли спаде думка "чи не забацати собі якійсь флешмоб?" відкрию її і знайду щось для себе. Але поки що ця книжка ні до чого не спонукала.
Хоча скажу чесно, дещо з того, що пропонується вже робила, чи роблю зараз. Час від часу або кожного дня. Не зовсім те, але майже.
Читаю, дивлюся, малюю
Станіслав (тепер Івано-Франківськ). Кінець дев'ятнадцятого - початок двадцятого сторіччя. Стефа - служниця Аделі та її чоловіка Петра. Готує, порається по господарству. Грошей ніяких не отримує, живе в їхньому домі. Колись давно сталася пожежа в якій загинули матері обох жінок і з тієї пори вони разом. От тільки не зрозуміло чи вони сестри, чи служниця та господиня, чи хто?
Враження: Давно не читала книжки де було б так багато описів та однорідних членів речення. Це трохи стомлює. Якось воно занадто. Кілька разів думала: "Нащо оце читати взагалі? Одні переліки, нічого не відбувається!", але дочитала.
В принципі нічого, можна почитати, але якщо викинути оці всі описи сам сюжет вмістився б сторінок на сто максимум. І він такий собі.
Боюся тепер "Амадоку" читати. Товстенна така. А що як там п'ятсот сторінок описів?
воскресенье, 08 ноября 2020
Читаю, дивлюся, малюю
Віточка - сестра Макса з книжки "Я і він". Обидва виросли. Віточці дев'ять років. У неї вже є кілька волосин під пахвами і почали рости груди.
Враження: Написано, що книжка для дітей з дев'яти років. На дітях поки не випробувала, але здається, що і молодшим без проблем можна читати.
Знову здебільшого фізіологія, про секс можна сказати, що нічого нема.
Розповідь тут цікавіша. Приємно читати книжки в які дуже органічно вплетено пояснення.
Іллюстраторка тут інша. В багатьох місцях намальоване не відповідає написаному в тексті, але то таке.
Гінекологиня - це явно Наталя Лелюх.
Знайти б ще книжку для старших дітей.
пятница, 06 ноября 2020
Читаю, дивлюся, малюю
Живе собі хлопчик Макс. Йому шість років. В нього є мама, тато, сестра, брат, дві морські свинки. А ще в нього є пеніс. І виявляється він є не у всіх. Максу дуже цікаво чому.
Враження: Це не енциклопедія. В книжці є сюжет в який вплетена розповідь про статеві органи, інтимність, гігієну. Про секс і мастурбацію майже нічого. Книжка призначена для маленьких, позначено як 6+.
Здебільшого написано про фізіологію.
Кумедно. Життєво.
среда, 04 ноября 2020
Читаю, дивлюся, малюю
Комікс про те як створювати комікси.
Враження: Давно хотіла придбати цей комікс і чекала на нього українською. Якщо чесно вже і не сподівалася. А його взяли та видали. Може і третій видадуть. Почекаю.
Дуже докладно розповідається про те, що комікси це світи і персонажі. Що важливо знайти правильні слова або хорошого сценариста.
Є розділ про інструменти. Використовую дещо з переліченого.
Особливо вразив розділ про емоції та м'язи.
Багато кадрів з різних відомих і не дуже коміксів.
Також є і завдання.
Наприкінці список літератури, яку пропонується почитати.
Цікаво буде почитати розділ 5 1/2, де йде мова про вебкомікси. Сам розділ опублікований на сайт автора.
Читаю, дивлюся, малюю
Дівчина хоче припинити відносини зі своїм хлопцем, але чомусь їде разом з ним до його батьків.
Враження: Перед переглядом читала кілька оглядів і була готова до того, що кіно дивне. В принципі і без оглядів була готова. Це ж Кауфман, що написав сценарії до "Being John Malkovich", "Adaptation" та "Eternal Sunshine of the Spotless Mind". Правда, в "I'm Thinking of Ending Things" він не тільки сценарист, а й режисер.
Фільм повний дивних розмов, дивних змін персонажів, зникнень та появ.
Наприкінці нічого не пояснюють. Але в принципі можна подумати і дійти до якихось висновків.
Хто читав книгу більше розуміють, там було більше пояснень. Але в принципі і без читання можна приблизно здогадатися.
Трошки танцюють, трошки співають.
Сподобалися кольори та грим.
Багато деталей які помічаєш і дивуєшся, а потім розумієш, що то не просто деталі, а підказки.
Кіно про яке продовжуєш думати, хоча перегляд давно скінчився.
вторник, 03 ноября 2020
Читаю, дивлюся, малюю
До оселі чотирьох дітей завітала Смерть. Прийшла по бабусю.
Враження: Діти хочуть затримати Смерть і не дати їй забрати бабусю, а Смерть розповідає їм історію після якої діти розуміють, що бабусю треба відпустити.
Ще одна книжка про смерть і про те, що це природна частина життя.
Ілюстрації виконані дуже живими лініями. Ніби ілюстратор намалював і одразу розфарбував як є, без намагання зробити все ідеально.
Читаю, дивлюся, малюю
Собака та щуриця знайшли на дорозі розплющену кролицю й думають, що можна тепер зробити.
Враження: Це дуже дивна книжка. Тема ніби сумна - смерть і що ж робити, але на деяких сторінках іржала як коняка.
Малюнки дуже лаконічні, але більшого і не треба.
Несподівана книжка. Є про що подумати.
понедельник, 02 ноября 2020
Читаю, дивлюся, малюю
Цього тижня малювала їжу. Виявила, що готую різні нестандартні штуки. Задумалася, може почала любити готувати? Не знаю, ніби не почала. Просто хочеться чимось урізноманітнити життя, чому б не приготуванням чогось нового? Принаймні три блюда з тих, що намалювала готувала вперше. Багато гарбузового, бо у Вітамінній коробці цього тижня було аж три гарбуза. Третій оно ще лежить, чекає.
Місяць малювання лініями закінчився. Цього тижня буду вже використовувати колір. Цікаво, що бажання кинути це все немає. Здається, що отак от малювати кожного дня цілком природно. В скетчбуці ще повно сторінок. Думаю чи продовжувати малювати весь тиждень на розворот, чи може спробувати по малюнку на сторінці? Якось лякає малюнок на сторінці, якось забагато простору для одного малюночка. Подумаю ще про це.
воскресенье, 01 ноября 2020
Читаю, дивлюся, малюю
Книжка про колір та його використання в оформленні своєї оселі.
Враження: Люблю книги з гарними фото, вони надихають. А тут і фото грані, і про колір написано не тільки з позиції колеса кольорів.
Дуже сподобалося, як авторка пропонує подумати про те з чим який колір асоціюється. Не тільки традиційно, а й особисто. З яким запахом, смаком, явищем природи.
В книзі є і палітри кольорів, і приклади оформлення осель, і розповіді про особисті асоціації авторки.
Є також переліки запитань щодо кольорів, а також різні поради щодо фарб і їх підбору в залежності від того, наскільки багато в приміщенні світла.
Кумедно, але найбільше вразило те, що на фото книжки розставлені по кольорах. Важко таке зрозуміти, бо ж по кольорах як шукати потрібну книжку?
Книжку дуже приємно розглядати та тримати в руках. Отримала естетичне задоволення.
суббота, 31 октября 2020
Читаю, дивлюся, малюю
Вечір перед весіллям. Одна з гостей пропонує розповісти історію про примар.
Вісімдесяті роки. Дені приїхала з Америки до Британії. Прийшла на співбесіду до лорда, якому потрібна гувернантка для його небожа та небоги, що залишилися без батьків. Діти живуть у величезному маєтку. Разом з ними буде жити й Дені. Окрім неї в домі бувають економка, кухар та садівниця.
Враження: Ця історія ніяк сюжетно не пов'язана з "The Haunting of Hill House", хоча багато акторів з тієї частини грають і тут.
"The Haunting of Hill House" - моторошна та загадкова історія, а от "The Haunting of Bly Manor" - мелодраматична, повільна, затягнута історія кохання. Так, тут є примари, було трошки моторошно, було кілька раптових появ якоїсь гидоти, але це не жахи.
Можна б було зробити серії коротшими і зменшити їх кількість і стало б тільки краще. Передостання серія - то взагалі жах. Ото "прокидалася-ходила-засинала" сказане мільйон разів - не треба так, не треба.
Не скажу, що "The Haunting of Hill House" - шедевр, але в ньому було щось загадкове, щось що хотілося зрозуміти, відгадати. А от "The Haunting of Bly Manor" - щось таке кволе і не дуже виразно. Так, приємно, коли бачиш, що відгадав щось з сюжету, так деяким персонажам співчуваєш, але цього недостатньо. Не те щоб переповнювало розчарування, але цей серіал зовсім не те, чого очікувала.
четверг, 29 октября 2020
Читаю, дивлюся, малюю
Гіль - космобіолог, шукає роботу. Має проблему - спадкову хворобу яка будь-якої миті може проявитися. Гіль боїться, що скоро його життя зійде на пси. Але несподівано його разом з родиною беруть в експедицію на далеку планету.
Враження: Одразу як побачила опис книжки на сайті видавництва, зрозуміла, що куплю. Бо як же ж не купити? - Фантастика! Сучасна! Українська! Ну?! Купила. Книжка товстезна, майже сімсот сторінок. Опинилася у мене у кінці черги. Довго там лежала, але нарешті дочекалася.
Не шкодую, що купила. Не скажу, що прям шедевр, але дуже приємно від того, що в нас теж пишуть фантастичні книжки.
Є питання до деяких моментів, але нехай.
Трошки не сподобалось, що майже кожен розділ закінчується чимось несподіваним. Воно ж і ніби добре, що сюжет дуже бурхливий, але ж постійні стрибки в несподіваному напрямку трошки стомлюють. Але те нічого.
Хороша книжка. Рада, що придбала. Маю ще дві книги Павлюка, прочитаю - напишу і про них.
понедельник, 26 октября 2020
Читаю, дивлюся, малюю
Цікаво чи вистачить скетчбуку на рік? Мабуть ні. А мене? Вистачить на рік щоденного малювання? Колись вистачило.
Скучила вже за кольором. Іще тиждень без нього.
Скучила вже за кольором. Іще тиждень без нього.
суббота, 24 октября 2020
Читаю, дивлюся, малюю
Книжка про те як впоратися з дитячими істериками, перестати сваритися через домашні завдання чи забудькуватість і взагалі про те що таке дисципліна і як привчити до неї дітей.
Враження: В цій книжці багато-багато разів повторюється одне й те саме: спершу встановіть емоційний зв'язок - потім все інше. Емоційний зв'язок потрібний для того, щоб почав працювати "мозок ссавця", що відповідає за прийняття рішень, самоаналіз, контроль і таке інше. Якщо цього не зробити у дитини, та й у дорослого буде працювати "мозок рептилії", що відповідає за базові функції: емоції, дихання, перетравлювання їжі, те, що робиться автоматично.
Розповідається про купу різних підходів, але знов такі жоден з них не спрацює без емоціонального зв'язку. Єдина тільки проблема - не завжди з дитиною можна встановити цей зв'язок. Іноді треба зачекати. Буває, що і довго. Дати дитині відійти самій від ситуації. Прийти до тями.
Дуже сподобалося, що автори не одноразово повторюють, що діти як і батьки не можуть бути ідеальними, і що як хтось в одній ситуації впорався, то в інший такій самій не обов'язково впорається, бо обставини можуть бути інші. І що всі помиляються. І що це нормально. І це так тішить. Так приємно бачити, що хтось писав книгу для батьків розуміючи, що всі не залізні і не Мері Поппінс.
Наприкінці книги є коротенька пам'ятка щодо того, про що йшла мова в книзі. І це дуже зручно. Все вміщується в один розворот. Можна сфотографувати на телефон і дивитися час від часу.
среда, 21 октября 2020
Читаю, дивлюся, малюю
Пітер Паркер відправляється на стажування у редакцію "Дейлі Б'югл". Найкращому стажисту у обіцяють зустріч з Тоні Старком. На стажуванні Пітер знайомиться з Майлзом Моралезом та Гвен Стейсі.
Враження: Читала раніше паучі комікси тільки малечого формату, тобто зовсім для маленьких. Цей ніби для підлітків, але так само глибиною думки не відрізняється. Купила заради Майлза Моралеза, дуже вже мультфільм сподобався.
Комікс складається з трьох частин. Дія йде неперервно, але в кожній частині події освітлюються з боку когось з трьох підлітків. Це цікаво.
Намальовано непогано, але нічого особливого.
Приємно було роздивлятися альтернативні обкладинки від різних авторів наприкінці.
Таке собі. Далі буде, але чи хочу то читати?
понедельник, 19 октября 2020
Читаю, дивлюся, малюю
В сухарики взагалі не треба солі, як на мене.
Не можу зрозуміти як можна не підготувати все, що потрібно, звечора.
Думала, що туди-сюди до метро більше кроків.
Читаю українську фантастику. Додивилася "Туку з Берті", коли вже другий сезон?
Знайшла в морозилці пельмені на яких написано "до вересня".
Думала бургер з куркою буде смачний, а виявилося, що з яловичиною краще. Бо не так гостро. А от курячий нагадав про KFC - не люблю як вони курку готують. Занадто гостро.
Не можу зрозуміти як можна не підготувати все, що потрібно, звечора.
Думала, що туди-сюди до метро більше кроків.
Читаю українську фантастику. Додивилася "Туку з Берті", коли вже другий сезон?
Знайшла в морозилці пельмені на яких написано "до вересня".
Думала бургер з куркою буде смачний, а виявилося, що з яловичиною краще. Бо не так гостро. А от курячий нагадав про KFC - не люблю як вони курку готують. Занадто гостро.
