Читаю, дивлюся, малюю
Про всі комікси за минулий рік написала. Залишилися книжки й кіно: тридцять книжок і п'ять фільмів.
Читаю, дивлюся, малюю
Минуло десять років. Герої живуть в Білому домі. Й одного разу Літл-Рок вирішує, що вже доросла й має жити своїм життям. А зомбі навколо повно й деякі з них порозумнішали.
Смішніше за першу частину. Таке собі кіно для пореготати, якщо не дуже придивлятися до зомбі. Зомбі огидні й сцени з ними не з приємних, але заплющувала очі й не мала проблем.
Дуже сподобалася взаємодія з текстом на екрані.
З першої частини запам'ятала пошук тістечка та Білла Мюррея, тут мабуть запам'ятається мінівен та алергія на горіхи.
Читаю, дивлюся, малюю
Боб - космічний поштар, доставляє посилки та листи на різні планети. В нього є скафандр та поштовий корабель. Зазвичай в нього проста передбачувана робота, але одного разу все змінюється.
В першій частині коміксу Боб, щоб доставити відправлення, відвідує декілька дивних планет, а в другій разом з помічницею доставляє один єдиний лист, але для цього знову доведеться відвідати багато різних місцин та зустріти купу створінь.
Сподобалися планети й кольори. Не дуже - прожовування "мені здалося, що все погано, але все добре" наприкінці першої книжки.
Не те щоб в захваті, але почитала б продовження.
Читаю, дивлюся, малюю
Ілюстрована біографія Караваджо.
До інших книжок серії мала одне й те саме зауваження: чому так багато про художника і так мало про його роботи?
З біографії Караваджо не знала жодного факту: ані коли жив, ані де, ані як. Тому читала як захопливе оповідання: бійки, покровителі, дуель, вбивство, лицарство, втеча з в'язниці, повії, жебраки, лахміття, погоня за кораблем. Аж не віриться, що стільки усього сталося з однією людиною. Тут вже й на картини нема коли дивитися: стільки всього відбувається. Аж не віриться, що у XVI сторіччі люди так себе поводили.
Картин тут достатньо. Вони всі страшенно темні й мало що на них можна роздивитися й у цьому одна з особливостей творів Караваджо.
Є також розвороти з ілюстраціями й ніби рукописними коментаріями.
Цікаво про кого друкуватимуть наступну книжку? Авторка цієї, наприклад, писала також і про Кандинського, тобто в оригінальній серії ще є принаймні один художник.
пятница, 14 января 2022
Читаю, дивлюся, малюю
Кіно, в якому майже весь час розмовляють дві людини: Папа Бенедікт XVI та кардинал Хорхе Бергольйо.
Трошки показане життя Бергольйо, але здебільшого фільм складається з розмов. І він абсолютно не нудний. Трошки сумний, багато в чому смішний, із чудовими акторськими роботами.
Читаю, дивлюся, малюю
Екскаватор Ека любить розповідати історії, але багато екає, тому й ім'я в нього відповідне й історії його звуться есторіями.
Історії схожі одна на одну: Ека щось робить не так: викопує здоровезний шмат землі, допомагає грабувати банк, дарує всі подарунки від Миколая одній дитині й таке інше. На допомогу Еці приходить якась дитина й разом вони все виправляють. Також наприкінці є чисті сторінки для історії дитини, що читає книжку.
Історії трошки смішні. Малюнки сподобалися, але для такої простої розповіді їх замало й маленькій дитині нуднувато без малюнків, а старшій від історій. Не зовсім зрозуміло на який вік розраховано.
Читаю, дивлюся, малюю
Уночі в спальні Сенді з'являються вогники. Дівчинка їх ловить і потім бачить увісні дивні створіння. Вдень Сенді малює, але малюнки ніхто не вважає чимось важливим. Поки в школі не з'являється новенька.
Яскравий і гарний комікс. Трошки моторошна історія. Багато панелей без слів, які можна довго роздивлятися.
Люблю таке.
четверг, 13 января 2022
Читаю, дивлюся, малюю
Збірка есеїв про письменниць. Про кожну є трошки біографії, трошки цитат, трошки вражень і трошки описів творів.
Читала дуже довго. Спочатку по п'ять за раз, потім по три. Якщо багато одразу прочитати, в голові все перемішується й мало що запам'ятовується.
Хоча не можу сказати, що багато про когось запам'ятала. Цікавіше було читати про знайомих письменниць. Місцями було дивно наскільки інакше авторка сприймає знайомі твори.
Якщо чесно, жодний есей не спонукав прочитати, щось нечитане. Принаймні не настільки, щоб піти до книгарні чи бібліотеки. Єдине - "Заповіти" Етвуд сильніше захотілося прочитати, що найближчим часом і зроблю.
Хотіла б сказати, що книжка - щось на кшталт енциклопедії, але ні, тут більше вражень, ніж інформації.
Можна читати з будь-якого місця. З цікавості або щоб дізнатися, що думає про когось з письменниць авторка.
Читаю, дивлюся, малюю
Комікс про кошеня Аделі. Аякс дуже любить Адель і в усіх її вчинках бачить тільки хороше: налила прострочене молоко - забула подивитися термін придатності, запхала до мікрохвильовки - там смачненькі залишки їжі, катапультує в стіну - це прикольно, особливо в шоломі.
Купа коротеньких історій про котика, що живе на позитиві.
Одноманітний гумор та нічим не особливі малюнки. Не те, щоб шкодую, але продовження не купуватиму.
Читаю, дивлюся, малюю
Драма з комедійними моментами про суд над сьома чоловіками звинуваченими у підбурювані до заворушень у Чикаго 1968 року.
Вперше за довгий час не розбивала перегляд на дві частини: була можливість цього не роби й було бажання додивитися до кінця.
Дуже виразні персонажі. Події викликають багато емоцій. Цікаво показаний судовий процес.
В суддю хотілося чимось кинути. Не вірилося, що в Америці існують такі.
Коли дивилася на поведінку поліції під час заворушень, згадувала Майдан і думала про те, що йдучи протестувати проти чогось треба бути готовою до арешту, травм і навіть смерті.
Поводження з головою "Чорних пантер" шокувало. Те як повелися з дівчиною з прапором, чомусь шокувало менше, мабуть тому, що таке могло б статися й сьогодні. І це жахливо.
Акторська гра на висоті. Як мінімум три володаря премії Оскар. Але добре грають не тільки вони.
Після перегляду хочеться багато про що подумати.
Читаю, дивлюся, малюю
Товстезна книжища, майже тисяча сторінок. Розповідь охоплює 225 років і купу справжніх і вигаданих людей. Майже всі події відбуваються на Буковині.
Книжка стояла на полиці два роки й лякала своїми розмірами. Приблизно минулого літа зважилася й почала читати.
Кілька перших сторінок усе було гаразд: потроху про різних людей, потроху про місцевість, а потім - бац! майже двадцять сторінок янголів і бога. Потім на щастя вони тільки на кілька речень з'явилися. Враження трошки зіпсували, але скоро нема коли було про то думати: люди, події - треба було розбиратися хто всі ці люди й що відбувається.
Десь на двохсотій сторінці дійшло, що частина персонажів існували насправді, вікіпедія підтвердила. І приблизно з тих двохсотих сторінок пішло таке, що мало кому з любителів Радянського союзу сподобається.
Тут є й барони, й офіцери СС, і "бандерівці", й неписемні, й посли, й лікарі, й дітовбивці. І всі вони пов'язані. Хто трошки, а хто як в індійських фільмах.
Про декого багато написано, про декого мало. Купа питань без відповіді, про жодну людину не написано від народження до смерті. Усі з'являються й зникають.
Важкувато запам'ятовувати хто кому хто, але розібратися можна.
Трошки казкових збігів наприкінці, але після янголів таке не дивує.
Книжка важезна, в ліжку читати незручно. Читала вдень потроху. Читала довго. Останні чотири сторінки читати боялася, не те щоб не даремно, але там сумно, так.
Планую перечитати, але не найближчим часом. Також збираюся почитати інші твори авторки. Он нова книжка нещодавно вийшла
среда, 12 января 2022
Читаю, дивлюся, малюю
Кіно про розкопки. 1939 рік. Британія. Місіс Прітті винаймає містера Брауна, щоб розкопати один з курганів у своїх володіннях.
Давно хотіла подивитися, але відкладала й відкладала. А от сьогодні побачила схвальний відгук і вирішила, що це знак.
Традиційно за раз переглянула пів фільму. Дуже сподобалися кольори: жовті, помаранчеві, брунатні, сірі, темно-зелені, глибоко сині.
Події розгортаються повільно, течуть як вода, навіть тоді, коли хтось біжить чи їде велосипедом.
Лякають літаки, що пролітають час від часу.
Дивує як часто діалог ведуть зовсім не ті люди, що в кадрі.
Рейф Файнс, Керрі Маліган, Лілі Джеймс. Перші двоє виглядають старшими, ніж запам'яталися з попередніх фільмів, остання трошки дратує своєю всюдисущістю.
Завтра дізнаюся, чим все закінчиться. Судячи з напису про реальні події, мова йде про якісь відомі розкопки.
Читаю, дивлюся, малюю
найдорожчій комікс з усіх, що маю. Купила зі знижкою, але все одно задорого. Надруковано на щільному папері, тому, мабуть, і так дорого.
Комікс розповідає про втечу з Чехословаччини двох братів у 1953-му році.
Присутня ненормативна лексика. Не дуже розумію навіщо.
Сподобалося як персонажі виділені кольором. А також дуже динамічні панелі наприкінці. Багато панелей на всю сторінку, є й панелі на розворот.
Історія спочатку здалася нудною. Ближче до кінця стало жвавіше, але загалом розчарована. Очікувала що вразить сильніше.
Читаю, дивлюся, малюю
Огляд подій 2021 року. Здебільшого тих, що стосуються Америки. Вибори президента, вакцинація та антивакцинатори, локдауни, пожежі, протести, політ мільярдерів у космос, Талібан і нові штами коронавірусу.
Окрім документальних кадрів є також коментарі "експертів": вчених, ведучих, журналістів, ютуберов, домогосподарок, яких грають різні актори. Деякі коментарі доволі серйозні, але більшість дуже смішні.
Є аналогічний фільм про 2020. Деякі з "експертів" там ті самі
Читаю, дивлюся, малюю
Від автора книжки "Фрукти проти овочів".
Книжка розповідає про інвазійні види. Спочатку загалом, потім окремо про деякі з них, що ростуть в Україні. Наприкінці розділ про те, що ж робити. Бонусом йдуть рецепти страв з інвазійних рослин.
Дуже багато назв латиною й замало ілюстрацій. Хотілося б одразу бачити про яку рослину йде мова. На жаль іноді доводилося питати в Гугла.
Дізналася назви багатьох рослин. Трошки посміялася: є й меми кумедні, й просто жартики серед тексту.
Видавництво обіцяло третю книжку, назву поки не оголошувало. Ясно, що щось ботанічне, але що саме? Чекатиму.
вторник, 11 января 2022
Читаю, дивлюся, малюю
Дивилася "17 again", коли Зак Афрон ще був юний та популярний. Запам'ятала як простеньке миле й трохи смішне кіно. І чомусь була впевнена, що там тато з сином міняються тілами. Насправді ж там тато знову стає старшокласником і вчиться деякий час зі своїми дітьми.
Кіно про кохання, про те, що батьки зовсім не знають як живуть їхні діти, а також про міцну дружбу.
А ще про те, як круто бути підлітком, коли маєш досвід дорослого та купу бабла. Я б теж не відмовилася повернутися до школи маючи гроші та дитиною тільки зовні.
Нічого нового в фільмі немає. Але друг ґік та гарненький Афрон його прикрашають та не дають забути одразу після перегляду.
Читаю, дивлюся, малюю
Книжка про труднощі підліткового віку. Написана двадцятирічною дівчиною, так би мовити, по гарячих слідах.
В книжці десять розділів: про тіло, їжу, кохання, суспільство, роботу, друзів, родичів, безпеку.
Текст ілюструють невеличкі комікси від авторки.
Книжка сподобалася, розповідається багато чого й багато про що. Комікси кумедні. Деякі з описаних ситуацій знайомі. Думаю, в підлітковому віці була б рада прочитати таку книжку.
Читаю, дивлюся, малюю
Комікс авторки "Товариства чайних драконів". Це окрема історія, не про драконів.
Дівчинка Лана приїздить до своєї тітки допомогти прибрати після шторму. На березі вона знаходить маленького водорога, а пізніше від тітки дізнається про існування підводного світу.
Комікс висвітлює проблеми забруднення океану та надмірного вилову риби. Також знайшлося місце для дружби, кохання, скорботи та відновлення. Наприкінці є інформація про проблеми коралових рифів та шляхи їх подолання.
Малюнки прості, але атмосферні й дуже добре передають відчуття прогулянки узбережжям, шторму, самотності, жалю.
Дуже милий комікс. І не такий простий, як здається на перший погляд.
Читаю, дивлюся, малюю
Батько Роя вирушив до Нептуну шукати позаземне життя. Минуло шістнадцять років із миті, коли від нього була якась звістка. Рой виріс, теж став астронавтом й отримав доручення з'ясувати, що за дивні спалахи йдуть із Нептуна й як вони пов'язані з батьком.
Шкодую, що подивилася. Просту думку, про те, що коли в тебе батько козел, самому не конче необхідно ставати козлом, можна було донести простіше й швидше.
Космосу в фільмі майже немає. Багато голих стін, піску, закадрового голосу, нудотної музики, звітів про психологічний стан й нелогічностей.
Диво, що не заснула.
понедельник, 10 января 2022
Читаю, дивлюся, малюю
Джей дуже любить читати й з дитинства мріяв про дива та пригоди. Одного разу він знаходить дівчинку зі зламаним крилом і хоче допомогти.
Завищені сподівання зазвичай очікує розчарування. Обіцяно було всесвіт у жанрі Ghibli, а схоже більше на поробку на колінках.
Не сподобалось як намальовано. Не сподобалися персонажі. Нічого несподіваного в сюжеті. З мовою проблеми: іноді здавалося, що хтось не дуже добре переклав з російської. Нікому не хотілося співпереживати, ніякі події не зацікавили. Всесвіт не вражає.
Не те, щоб очікувала чогось вау якого, але "Ательє" та "Коханню" програє в усьому.