На поличці з книжками, що чекають на читання, залишилося тільки дві художні книжки. Проте лежить ціла купа книжок про ілюстрацію, книжка про фемінізм, про щастя (боюся що то я даремно купила) та про ілюзію знання. Я зазвичай читаю одразу дві книжки - художню і якусь пізнавальну, пізнавальні читаються довше за художні, тому мабуть скоро буде вже час купувати нові художні книжки. Але я стримуюсь, бо одна з тих двох чекає на читання вже десь рік, а може й два (я складаю нові книжки по товщіні і читаю першими більш тонкі).
Іноді я читаю електронні книжки, але тоді коли немає можливості придбати паперову.
Зараз я читаю одну з товстих книжок, яка чекала свого часу три роки. Читання цієї книги нагадує гойдання на гойдалці: один розділ такий захопливий, що хочеться читати далі не зважаючи на пізній час, а інший якийсь такий раптовий і недоречний, що не зрозуміло як так і трохи лячно продовжувати, бо хто зна, може далі все тільки гірше.