Маркус Ґольдман піднявся на хвилях слави, написавши свою першу книжку. Але то було два роки тому і вже час написати другу (в видавництві натякають, що як не буде книги найближчим часом, то Маркусу буде непереливки). Ґольдман згадує про свого наставника, письменника Гаррі Квеберта" і звертається до нього за порадою. Та виявляється, що Квеберта звинувачують у вбивстві дівчини, яка зникала тридцять років тому.

Враження: Я очікувала від цієї книги забагато - про неї писали, що то така книжка від якої неможливо відірватися, я трохи побоювалася, що вона поглине мене і я буду втрачена для оточуючих. Але ні. Читала собі спокійнісінько по одному розділу на день та й по всьому. Іноді хотілося прочитати й два, але читали по два лише коли був час. Поки не дійшла до останньої частини - ото вже я варила борщ і читала одночасно. Але все одно розчарована.

Так, я не здогадалася, хто вбивця, так, я не помітила того, чого не помітив Маркус (але потім я трошки швидше здогадалася що до чого), так останній розділ був сюрпризом, але розчарування все одно відчувається.

Ні, я не кажу, що книжка погана, ні, вона дуже цікава, і я, мабуть (коли дочитаю отой стосик книжок, що чекає на мене), придбаю ще книжок цього автора, але я не можу сказати, що вона якась незрівнянна і я у захваті.

Мені сподобалося, що коли читаєш то ніби все відбувається прямо зараз і не з Маркусом на с тобою (ну чи ти ходиш такий собі за ним і заглядаєш через плече). Сподобалися поради Гаррі, якими починається кожен розділ. Сподобалося, що персонажів багато і про всіх них є якісь хоч маленькі, але історії. Хороша книжка. Хороша, але на така, що прямо вау! А ще вона дуже товста і її не дуже зручно читати лежачі у ліжку, але то таке.