Три новели про гуцульські родини, що живуть в одному селі під час Першої світової.

Враження: Нічого не знала про цю книгу, купила до дитячих книжок, щоб отримати безкоштовну доставку. Почала читала і подумала: "Ааа! що за маячня? А ще "Букова земля" на поличці стоїть, ото таке ще тисячу сторінок читати?", але потім потрошку розрізнені шматочки почали складатися разом і вже важко було відірватися.

Страшно бути жінкою в такому середовищі. Та й не тільки жінкою.

Книжка дуже сумна. Тут багато такого, у що важко повірити. Як, як люди можуть таке робити? З рідними, з тими кого люблять? Як? Як так можна?