Мама Гільди в дитинстві була пластункою-щебетункою, з теплотою згадує ті часи. Гільда обіцяє отримати нашивок більше, ніж у мами. Але мітом ходить який здоровезний звір, та й ще хтось вигнав нісса* і тому нема де жити.

* хатній дух

Враження: Давно чекала на продовження. На минулорічному Комік Коні панночки з видавництва казали, що поки не планують друкувати далі, якщо чесно то вже і не сподівалася. Але ось - просто новорічний подарунок.

Гільда знову допомагає казковим створінням, яких лякаються або на яких сердяться. Знову йде куди ніхто б не пішов і розмовляє з тими, з ким ніхто не хоче розмовляти. І звісно ж потрапляє в несподівані місця.

Прочитала дуже швидко, настільки швидко, що навіть не встигла порозглядати малюнки. Але після прочитання порозглядала їх окремо.

Дуже сподобалася сторінка де пес бігає прихованими просторами. А ще дуже крута остання, де показано куди ж той пес таки подівся.

Колір Гільдиного волосся особливий, він майже ніде більше не використовується.

Ще привернули увагу кадри з сніговою з хмаринкою, яка до сюжету не має ніякого відношення. Інтригує. Хоч і здогадуюся, що то натяк на пригоди з погодою у подальшому.

Сподобалися кадри, де показано переляк.

Зовнішність Гільди знову змінена в бік пом'якшення рис.

На останніх сторінках обіцяють як продовження коміксу, так і книжку за мотивами, засновану на мультсеріалі. Вийшов до речі другий сезон.