Книжка мандрівника та письменника про історію та повсякдення Ірландії.

Враження: Якщо чесно, про Ірландію знала небагато: кольори прапору, ІРА, паркани з каміння, вівці, Дублін, Гіннес, Кілліан Мерфі та Глісони, а ще те, що нічого не розумію, коли чую англійську якою розмовляють ірландці.

З цієї книжки дізналася про музей Гіннесу. Про голодування. Про боротьбу. Про стіну між католиками та протестантами - справжню, не метафоричну.

Про те, що ірландською майже ніхто не розмовляє, і є місце де люди вчаться ірландської, а ті хто вчать отримують за це гроші і не мають права розмовляти англійською, якщо хочуть отримувати гроші далі. Про те, що більшість ірландців вважає, що ірландська мова їм ні до чого. Про росіянина хранителя ірландської мови.

Про ставлення до емігрантів. Про те, що у кожного повинна бути дівчина з Ґолуея. Про 15 березня 2020 року.

Про ірландських овець та картоплю. Про ірландських циган.

Про скелю, з якої кидаєш камінчик, а він летить вгору. Про найнегігієнічнішу пам'ятку Європи.

Також прочитала кілька історій про туалет. Смішних.

А ще наприкінці є невеличка п'єса і світлини, зроблені в тих місцях про які йде мова.

Ну й традиційна закладинка, що ідеально пасує до книжки.

Придбала книжку у автора, дорожче ніж у видавництві, бо частина грошей піде на організацію Української літературної резиденції в Ірландії.

Паперова та електронна книжки на сайті видавництва.