Читаю, дивлюся, малюю
Книжечка про борсука, білок, лісові рослини і... пожежу.
Враження: Не можна не купити нову книжку, яку ілюструвала Оксана Була. Це книжка не про туконі і не скажу, що мені шкода. Я з творчістю Оксани познайомилася саме у книжці "Хто росте у парку" і там ніяких туконі, проте багато того, чого мені не вистачало у дитинстві - назви дерев, їхнє листя, плоди. Тут такого менше, але теж є. Як у "Хто росте у саду" було більше весни ніж подробиць про дерева, так і тут більше осені. І може тому, що я люблю осінь я менш розчарована, ніж минулого разу ("Хто росте в саду" мені спочатку не сподобалася зовсім, так не сподобалася, що я про неї нічого не написала).
Тут мені сподобалися маленькі малюночки ніби тушшю і як спогади проілюстровано - вони менш яскраві ніж усе інше. Сторінки з пожежею викликають багато емоцій.
Оновлення: Подивилася на сайті Старого лева (львівське видавництво) книжки Оксани і виявила, що першою книжкою, що я придбала с її ілюстраціями була інша - "Мій тато став зіркою", дуже сумна історія про дівчинку в якої тато загинув під час Революції гідності.