Читаю, дивлюся, малюю
изображение

Тука та Берті живуть в одному будинку. Колись вони жили в одній квартирі, але тепер Берті живе зі своїм хлопцем Спеклом. Тука не має постійної роботи і часто робить якусь дурню, Берті працює в офісі і любить пекти.

Враження: Цей серіал трошки зриває дах. Іноді важко дивитися наступну серію не відійшовши від попередньої. Божевільне-божевільне. Достатньо подивитися початкові титри, щоб зрозуміти наскільки. Малюнок, що в цьому пості, теж добре відображає градус божевілля. Але серед цього всього знаходяться реальні проблеми. І іноді буває дуже-дуже сумно. А іноді буває дуже-дуже ржачно.

Хоч серій всього десять дивилася дуже довго. Не хотілося, щоб швидко закінчилося.

Спочатку не було надії на другий сезон - взимку серіал вважався закритим. Але в травні пообіцяли таки другий сезон. І тут вже почала розтягувати задоволення, бо серій дуже мало.

Хочеться ще історій про цих пташок. Встигла їх прям полюбити.

@темы: Серіали 2020

Читаю, дивлюся, малюю
изображение

Редактор таблоїда дає завдання Флетчеру (Г'ю Ґрант) накопати компромату на короля марихуани Майка Пірсона (Меттью Мак-Конагі). Флетчер нарив багато і хоче за це так само багато грошей, тільки от грошей він хоче не від редактора, а від Майка.

Враження: Якось давно-давно дивилася фільм Гая Річі і нічого не запам'ятала окрім стійкого небажання коли-небудь іще дивитися його фільми. Була готова вимикати після перших тридцяти хвилин. Але не вимкнула. Спати хотілося, дивилася двома порціями, але додивилася.

Актори грають прекрасно. Місцями було смішно. Ось і все, що сподобалося. Не моє це кіно.

Але поцінувачіам жанру будуть задоволені.

@темы: Кіно 2020

Читаю, дивлюся, малюю
изображение

Назва книжки каже сама за себе - це збірка порад як відволіктися від рутинного життя і зробити щось незвичне.

Враження: Мені дуже-дуже подобається оформлення книжки. Вона схожа на блокнот, в неї є стрічечка-закладка, гумочка, що не дає книжці розкриватися, розмальована скетчами обкладинка. Візуально - прямо скетчбук. ЇЇ дуже приємно торкатися. Всередині багато маленьких малюночків, різнокольорових сторінок, місця для записів. І дуже кортить щось туди вмалювати чи написати. Але зупиняє якійсь внутрішній стопор - не можна малювати у книжках.

А ще не дуже подобається зміст. Так, деякі поради цікаві і хочеться зробити якісь із завдань, але постійне повторення словосполучень на кшталт "енергетичного стану" дещо дратує.

Спочатку збиралася робити всі завдання підряд, але застрягла на якомусь з перших і книжка лежала, чекала кілька місяців. Потім вирішила прочитати повністю і вже після цього вирішувати що робити. Зараз думаю, що або за бажання буду відкривати випадково і робити те, що побачу, або ж і справді візьму та замалюю все як захочу.

Залюбки б малювала в блокноті отак от оформленому. Тактильно та візуально просто чудова книжка.

@темы: Книжки 2020

Читаю, дивлюся, малюю
изображение

Джо працює у книжковому магазині. До магазину приходить Бек, Джо вирішує, що ось воно кохання всього його життя та вишукує інформацію про неї усюди де тільки можливо. Дізнається де вона живе, де працює, з ким товаришує та зустрічається.

Враження: Такого мерзотного відчуття від перегляду не було з часів "House of Cards", відчуття споглядання за гадючником, де кожен кожного намагається як не зжерти так вкусити. Тут все не настільки страшно, не всі прям гадюки-гадюки, але приємних персонажів немає. Зовсім.

Не знаю чи захочу дивитися другий сезон, бо якось від цього всього моторошно дуже. Та й не настільки воно прям цікаво.

@темы: Серіали 2020

Читаю, дивлюся, малюю
изображение

Книга про те чому люди почуваються нещасними не зважаючи на те, що жити стало набагато легше.

Враження: Основна думка: "Що краще ми живемо, то нам гірше". Бо ми починаємо шукати погане там де його нема. Бо ж треба щоб було щось погане, щоб були ми та вони, щоб було проти чого виступати. Бо ж якщо нема цього "проти", то й робити нема чого.

Розказано про те, що ми не здатні контролювати почуття силою розуму, що для здійснення мрій потрібна релігія, причому не тільки в тому розумінні до якого ми звикли.

Багато посилань на різних філософів. Багато різних історій про відомих людей.

Книжка здалася по-перше нудною, по-друге - ні про що. Тобто ось вона прочитана і що з того? А нічого. Все це можна було впхати в статтю сторінок на п'ять. Хоча на звороті написано, що це дуже смішна та легка для читання книжка.

@темы: Книжки 2020

11:59

Читаю, дивлюся, малюю
Вже два місяці кожного дня перед сном, іноді вдень, замальовую щось чим цей день запам'ятався.

На цьому тижні вперше була в zoom, було дві зустрічі, одна з яких - батьківські збори.

Малювала за своїм окремим столом вперше за сім з половиною років.

Виходила в середу під дощ п'ять разів, сушила одяг по всіх стільцях.

Дуже скучила за Малюнком. Але боюся зустрінемося ми ще не скоро.



@темы: Творчість, Життя у малюнках, Малюнки, Життя, Жизнь в картинках, Творчество

Читаю, дивлюся, малюю
изображение

Живе собі у одному дворі ківі на ім'я Ківі. Грає з птахами та щурами у футбол і чомусь не подобається місцевим коту та собаці.

Враження: Купила книжку тільки тому, що її ілюстрував Ростислав Попський. На жаль тут немає чудових синьо-помаранчових кольорів та ілюстрації нічим не особливі.

Історія теж простенька, хоча і не нудна. Викликає співчуття. Але нічого особливого.

@темы: Книжки 2020

Читаю, дивлюся, малюю
изображение

Всесвітня історія в коміксах. Від Великого вибуху до походів Александра Македонського.

Враження: Серед книг Ґоніка ця була однією з перших, що придбала, але почала читати тільки зараз, коли вийшли нарешті всі п'ять томів. Хотіла прочитати всі підряд, але тільки но купила "Створити комікс" МакКлауда, тому прочитаю спочатку його, а потім продовжу історію.

Список літератури наприкінці вражає. А це список тільки для першого тому. Невже можна було прочитати стільки книжок для створення одного коміксу? Майже до кожної з книжок дається коротенький опис. Хоча може то не список книжок для написання коміксу, а навпаки список книжок для тих, хто хоче більше дізнатися.

Здивувало, що деякі розділи - переказ Біблії або ж міфів. Невже це доведені факти? Або ж про це нічого достеменно не відомо, тому давайте будемо розповідати ось це? Після таких розділів думаю, що книжка більш розважальна, ніж серйозна.

Багато приміток і пояснення теж в коміксах.

В кожній книжці Ґоніка є оповідач. Тут це такий кошлатий дядечко з вусами. Перед кожним розділом є міні-комікс з ним. Дуже кумедний.

Подивимося, що там в інших частинах.

@темы: Книжки 2020

Читаю, дивлюся, малюю
изображение

Хлопчик живе у родині, де всі люблять спостерігати за зорями. І одного разу приходить до нього дівчинка Буся. Не просто дівчинка, а дівчинка з темної матерії.

Враження: Купила книгу сподівалася на щось цікавезне, бо ж хіба може бути нудною книжка з такою назвою? Виявилося що може. Та сама проблема. що і в інших книжок, що хочуть розповісти щось про науку і не знають як. Ні, буває і гірше, тут ще більш-менш, але все ж хотілося якоїсь цікавої історії, а не "я збрехав і більше її не бачив".

Ілюстрації теж такі собі.

Спроба непогана, але не впевнена, що дітям буде цікаво.

@темы: Книжки 2020

Читаю, дивлюся, малюю
изображение

Книжка про те, як пояснити дітям, що світ не обертається навколо них, про те як допомогти дітям стати самостійними та впевненими, а також про те, як батьки підтримують егоїстичну поведінку і як це припинити.

Враження: Багато прикладів, порад та відповідей на запитання типу "А що як нічого не вийде?". Чітко розписано, що і як робити, з чого починати та як просуватися далі.

Одним прочитанням книги ситуації не зміниш, але потихеньку застосовуючи ліки від егоцентризму, щось та вийде.

Перше, що пропонується - приділяти кожній дитині по десять хвилин часу кожного дня. Кожного-кожного. Не відволікатися ні на що ці десять хвилин і бути з одним з дітей, та робити разом щось, що цікаво дитині.

Є перелік завдань з якими може впоратися дитина в залежності від віку. Якщо досі дитина чогось з нього ще не робить, пропонується навчити її, а потім доручити це робити самій.

Пропонується кожного тижня проводити сімейну зустріч, де кожен може щось розповісти про інших та внести пропозиції, що стосуються життя родини.

В розділі про кишенькові гроші розповідається коли починати давати гроші, чи варто позичати і чи платити за оцінки та домашні справи.

Також розповідається про похвалу: чи варто хвалити і як це робити.

Що робити з соціальними мережами і гаджетами.

Як дати дитині відчути наслідки її дій і як припинити контролювати усе.

Багато з переліченого вже знала, дещо застосовую, дещо збираюся.

Ховати далеко книжку не буду, хочу потихеньку спробувати все, що здалося слушним.

@темы: Книжки 2020

Читаю, дивлюся, малюю


Купила ще кошиків, щоб розкласти речі в шафах.

Вигуляла чоботи.

Спробувала новеньке, стареньке та спекла пиріг.

Забула та згадала про inktober - цього року без мене.

Порахувала скільки йти до Куренівки і зрозуміла, що коли дійду малювати вже точно не зможу. І не пішла.

@темы: Творчість, Життя у малюнках, Малюнки, Життя, Жизнь в картинках, Рисунки, Творчество

Читаю, дивлюся, малюю
изображение

Кіноповість "Наші котикі" та дев'ять історій для веб-серіалу "Бліндаж". 2014 рік. Позиція "Туалет". Бійці Грін, Літо та Професор.

Враження: Кіноповість майже слово в слово повторює кінофільм. Маленькі епізодики, кумедні малюночки.

"Бліндаж" - історії з життя бійців.

"Котики" здебільшого смішні, хоча й не без сумного, а от "Бліндаж" більш сумний, хоч там ніби і смішне.

В "Бліндажі" ніби ті ж персонажі, але якісь вони інші. Якщо не помиляюся, то спочатку був саме "Бліндаж", а потім вже "Котики". Схоже для кіно характери дещо змінили.

Хотілося б все ж не переказу фільму, а чогось більш самостійного.

@темы: Книжки 2020, Кино

Читаю, дивлюся, малюю
изображение

Ілюстрована біографія Фріди Кало для дітей.

Враження: Мало що знала про Фріду Кало окрім того, що вона малювала автопортрети, мала брови, що зрослися, та що її грала Сальма Гаєк. А ще в "Coco" вона була.

З цієї маленької книжечки дізналася, що в Кало був поліомієліт, що вона потрапила в аварію, що була заміжня за одним і тим самим чоловіком, що викладала в школі мистецтв. Що в неї була виставка в Парижі раніше, ніж у Мексиці. Що була членом Комуністичної партії.

Дуже сподобалися малюнки та кольорова гама.

В серії "Маленькі історії Великих людей" є да Вінчі та Кюрі і ще вийде Магелан. Там інші ілюстратори, авторка тексту та сама. Думаю чи придбати ще й їх, але поки не впевнена.

@темы: Книжки 2020

Читаю, дивлюся, малюю
изображение

Віммельбух на кожній сторінці якого є кого порахувати та пошукати.

Враження: На кожній сторінці намальоване якийсь сюжет. Перша - ліс. Там людей немає. Остання - зображення нашої в космосі. Там людей не видно. Перше число - нуль, останнє - 7 800 000 000.

На кожній сторінці написано, що хтось там щось робить. Але хто це та що саме він робить не завжди зрозуміло. Наприкінці книжки є пояснення, що до чого. А ще є перелік запитань про різних людей. На які теж не так просто відповісти.

Дуже цікаво розглядати та шукати відповіді. Помічаєш багато усього. Не тільки те про що йде мова у завданнях.

Не знаю чи сильно ця книжка допомагає вчитися рахувати, але над нею можна зависнути на деякий час.

@темы: Книжки 2020

09:54

Читаю, дивлюся, малюю
Коротенько про минулий тиждень:

Страшенно тріскається шкіра на руках і губи сухі.

Був нежить та боліло горло.

Сіток на вікнах немає, тому залітає багато різних гостей.

Маю проблеми з вибором: простіше взяти і те, і те ніж обрати щось одне.

Шону Коннері в цьому році виповнилося 90 років.

"Місто дівчат" не вразило.



@темы: Творчість, Життя у малюнках, Малюнки, Жизненное, Життя, Жизнь в картинках, Рисунки, Творчество

Читаю, дивлюся, малюю
изображение

1940 рік. Вівіан вигнали з коледжу і вона поїхала до своєї тітки, що володіє невеличким театром у Нью-Йорку. Вівіан вміє шити, але тітка нічого не вимагає від небоги: за кімнату платити не треба, костюми можна шити, якщо є бажання, можна ходити коди завгодно і робити теж, що завгодно. Батьки Вівіан заможні, грошей вистачає, життя чудове.

Враження: "Їсти, молитися, кохати" важко далася. Думала ніколи нічого Ґілберт не читатиму. "Природа всіх речей" чекала свого часу довго і викликала багато емоцій, хоча і не можу сказати, що була прямо в захваті. А от "Місто дівчат" розчарувало. Ні, воно не було нестерпно нудним, як частина "Молитися". Воно нічого. Просто нічого.

Коли починала читати, було цікаво, ближче до середини думала: "Ну от скоро щось станеться і буде прям ух!", а за чотири розділу до кінця зрозуміла, що ніякого "уха!" не буде. От і розчарування.

Мабуть проблема в тому, що цілком природнім є життя жінки, що сама собі господиня. Бо як же ж інакше? От і нема ніякого "уха!", бо ж все так і повинно бути. Нічого такого. Хоча розум і підказує, що "Гей, це ж сорокові роки, тоді все було не так!", але все одно немає відчуття чогось приголомшливого. А воно очікувалося.

Книга непогана, читається без проблем, але навряд чи колись захочеться перечитати її ще раз.

@темы: Книжки 2020

Читаю, дивлюся, малюю
изображение

Жив собі у Середньовіччі чоловік на ім'я Єронім. Побачив у хлопчика качку на мотузочці і подумав, що таку качку залюбки купить продавець іграшок. Не довго думаючи качку поцупив, але продати не встиг, бо послизнувся та помер.

Враження: Комікс складається с купи історій про пекло.

Єдине слово сказане за всю книгу - "Босх!" (кричав хлопчик, що залишився без качки).

Дуже багато жартів про лайно. Лайна теж багато. Є жарти про янголів і лайно.

Наприкінці є лист від Сатани.

Сподобалося як підібрані кольори. І качка прикольна.

@темы: Книжки 2020

Читаю, дивлюся, малюю
Читаю, дивлюся, малюю
изображение

Намагаючись впоратися з глобальним потеплінням людство довело планету до нового льодового періоду. Всі б померли якби не потяг з 1001 вагоном та вічним двигуном, що їде навколо Землі. В цьому потязі є пасажири - перший та другий клас, робітники - третій клас та зайці - ті, що прорвалися до хвостового відділення і кого там не мало б бути. Веде потяг його творець - містер Вілфред, іноді він щось промовляє до тих, хто їде, але зазвичай всі повідомлення йдуть через Голос потягу - Мелані Кевіл.

Враження: Дивилася оригінальний фільм, не скажу, що в захваті, але нічого так було, цікаво.

В огляді про серіал читала, що він простіший за кіно. В принципі так, але подій тут більше і показано теж більше: як хто живе, чим займається, що є, які проблеми виникають.

До того, як це все можливо є багато запитань, але вони відпадають одразу після того, як голос за кадром каже, що потяг має вічний двигун. Уявляю собі свят де існують вічні двигуни і ні до чого вже не прискіпуюсь. Це просто інший світ, інша Земля й в них отак.

Персонажів дуже багато, але якось вони не достатньо добре прописані. Стільки всякого відбулося, а якось особливо ні до кого не прикипіла. Ну якісь не достатньо виразні все.

Не скажу, що не можна відірватися, але цікаво. Сподіваюся, що продовження таки буде. Цікаво як вони впораються.

@темы: Серіали 2020

Читаю, дивлюся, малюю
изображение

Закінчується третій клас і Джуді планує провести Грандіозне літо. Але виявляється, що друзі їдуть у класні місцини, а Джуді залишається вдома.

Враження: Нічого несподіваного, все традиційно - Джуді чогось хоче, в неї не виходить, а потім гоп! - й несподівана розв'язка.

В цій книзі окрім Клубу жаб'ячих дзюркунців є ще клуб.

Багато кумедного про бігфутів.
Найбільше з цієї серії мені сподобалися "Джуді Муді лікарка" та "Джуді Муді детектив".

@темы: Книжки 2020