Читаю, дивлюся, малюю


Актори:
Мелані Гріффіт, Сігурні Вівер, Джоан К'юсак, Гаррісон Форд, Алек Болдуін. В епізодичних ролях: Кевійн Спейсі та Олівер Платт.

З чого починається: У Тесс сьогодні день народження. Але она має купу справ - робота, курси. Керівник пропонує зустріч зі своїм знайомим, якому ніби-то потрібні такі як Тесс. Зустріч виявляється зовсім не такою, як хотілося б. І в Тесс тепер інша робота, а її босс - жінка.

Персонажі:

Тесс - намагається з усіх сил вибратися в гору кар'єрною драбиною. Закінчила вечірні курси. Багато читає, має купу ідей. Але керівники бачать в ній лише дівчинку на побігеньках.

Кетрін Паркер - донька багатих батьків, з вищою освітою. Запевняє Тесс, що тепер вони разом і допомагатимуть одна одній.

Синтія - найкраща подруга Тесс. Скоро виходить заміж і хоч, щоб у всіх все було добре. Не схвалює наміри подруги. Бо усім своє місце.

Джек Трейнер - чоловік, якій допомагає Тесс втілити ідею з покупкою радіомережі для компанії Траск Індастріз.

Мік - приятель Тесс, який впевнений, що та забагато хоче. Чого саме вона хоче його не дуже хвилює.

Враження: Не знаю скільки разів дивилася цей фільм. Дуже багато. Люблю Гаррісона Форда, залюбки дивлюся фільми з ним.

Цей фільм дуже підходить до вчорашнього свята. В ньому показано, як жінка намагається досягти чогось і як більшість стає проти цього. І що для того, щоб її вислухали їй доводиться робити вигляд, що вона не та, ким є. Що на неї тиснуть з усіх боків: "Нащо тобі це? Нічого не вийде. Сиди й не відсвічуй. Не можна бути такою". Але вона вперта.

Дуже подобається момент наприкінці, коли Джек збирає для Тесс перекуску. А ще дуже смішно, як він її тягне на собі, а потім намагається пригостити чаєм, якого не має. Кумедно, що ланч в них - це пожувати якісь тортильї на вулиці.

В цього фільму сім номінацій на Оскар і одна перемога - пісня яка звучить на початку й наприкінці.

Цікаво, в наш час ремейків та рівності статей, нікому в голову ще не приходило зняти такий самий фільм про чоловіка?

@темы: Кіно 2021, повторний перегляд

Читаю, дивлюся, малюю
Читаю, дивлюся, малюю


Актори: Кіану Рівз, Лоуренс Фішборн, Керрі-Енн Мосс, Г'юґо Вівінг,

З чого починається: Трінінті стріляє, Трініт біжить, Трініті їде на мотоциклі, Трініті падає, Трініті помирає. Нео прокидається.

Персонажі:

Нео - крутий чувак в чорному плащі. Коли в Матриці. В реальному житті носить драний светр. Хвилюється за Трінінті.

Трініті - крута дівчина в шкіряному комбезі. В реальному житті носить драний светр. Намагається зрозуміти, що непокоїть Нео.

Морфеус -оголошує всім в Сіоні, що прийшов триндець.

Агента Сміта тепер багато, але він став нудний.

Враження: Весь фільм здавалося, що монтажера звільнили, а уявні ножиці для плівки загубили. Комусь здалося, що все відзняте настільки круто, що треба показати все-все. А сценарій взагалі не потрібний - кому він здався.

Бійки заради бійок, погоні заради погонь. Весь фільм можна переповісти трьома реченнями.

Заснула два рази. Шкодувала, що перед переглядом не почистила зуби, а то б одразу зі стільця в ліжко впала й спала б собі далі.

@темы: Кіно 2021, повторний перегляд

Читаю, дивлюся, малюю


Кримінальний психолог їде з Києва в селище Буськів Сад. Там зникла маленька дівчинка.

Персонажі:

Андрій - колись служив у Французькому легіоні. Зараз працює експертом зі злочинної поведінки.

Валерка - слідчий з яким разом працює Андрій. Друг Андрія.

Дівчинка, що зникла - має особливості розвитку, погано чує. Шість років.

Гала - мама дівчинки. Вчинила самогубство.

Чоловік у Червоному - підвозить тих, хто приїздить у Буськів Сад. збирає монетки.

Суббота - місцевий слідчий. Підозрюваний у вбивстві дівчини Христини.

Оксі - медсестра з місцевої лікарні. Має страшенно ревнивого чоловіка.

Євген Павлович - місцевий лікар. Дуже любить жартувати. Не смішно.

Людина без обличчя - не відомо хто.

Враження: Купила книжку у передпродаж. Не читала одразу, бо дуже товста. Відкладала на потім. Ось дійшла черга.

Книжка виглядає дуже ефектно: біла з чорним оком, якщо придивитися видно хутро, сторінки з боків пофарбовані чорною фарбою. Від фарбування сторінки посклеювалися і трошки важкувато було розклеювати, але звикла і через деякий час не звертала уваги.

Дія відбувається в Києві та Буськовому Саду. В Києві Андрію погано, в Буськовому Саду не так, щоб краще, але там він хоча б має надію. Не зважаючи на те, що навколо відбувається. А відбувається дуже дивне.

Важко відірватися, бо хочеться ж розібратися що й до чого. Але розібратися самотужки не виходить. Майже нічого не вгадала. Майже всі мої припущення були хибними. Окрім хіба, найоптимістичніших.

Павлюк зараз для мене той письменник, книжку якого куплю, навіть не дивлячись про що вона. Усі три його книжки маю, усі сподобалися. Якась більше, якась менше, але всі хороші. Дуже раджу, хто не читав.

Книжка на сайті видавництва. Є як паперова, так і електронна. Інші книжки Павлюка також зараз в наявності.

@темы: Книжки 2021

Читаю, дивлюся, малюю


Котик не задоволений поведінкою інших котиків, йде шукати собі нових друзів і виявляє, що друзі можуть бути дуже різні.

Враження: Велика товстенька картонна книжка. Можна дуже довго розглядати. Є що почитати.

Дізналася багато нового. В книжці розповідається про співіснування пар тварин, рослин або ж пари рослина-тварина.

Наприкінці книжки є тест "Який ти друг" і невеличкий лабіринт.

Маю одну книжку Дзюбак - "Рік у лісі". Малюнки на ті, що тут, але слів немає. Кожен розворот книжки - місяць року. Дуже цікаво розглядати хто ж коли що робить.

Книжки про дружбу та про ліс можна придбати на сайті видавництва.

@темы: Книжки 2021

Читаю, дивлюся, малюю


Отто білка. Живе на дереві. Одного разу бачить у себе перед дверима шипасту кулю. Ну лежить собі й лежить. А потім - оп і хтось звідти - піу! Ну хтось і хтось. Нехай там сидить.

Враження: Купила цю, бо дуже сподобалася книжка Маріанни "Лев та пташка". "Я не твоя мама" сподобалася менше. Мабуть тому, що простіше, як за змістом так і візуально. Але це не робить книжку поганою. Вона дуже мила і трошки смішна. Є також і трошки хвилюючий, навіть страшний момент, але він швидко минає.

Не все пояснено, дещо доведеться додумати самим, але це добре, є про що порозмовляти з дитиною.

Купувала в інтернет-магазині видавництва. Думаю, що і в книгарнях теж є.

@темы: Книжки 2021

17:15

Читаю, дивлюся, малюю
Споглядаю за птахами, чекаю на шпаків. Бачила здається сьогодні одного, але він був далеко, тому не впевнена.

Була в готелі Інтерконтиненталь. В туалеті чекали сюрпризи.



@темы: Творчість, Життя у малюнках, Малюнки, Життя

Читаю, дивлюся, малюю
В цьому році Лютий марафон розпочався несподівано. Була до нього абсолютно не готова. Попередні роки знала загальну тему заздалегідь, готувала блокнот, інструменти, читала теми, думала.

В цьому році початок марафону наклався на закінчення чотирьох тижнів автопортретів з Малюнком на сніданок. Плюс іще до того були малюнки у щоденнику. Тому щоб одразу почати і не дуже напружуватися почала малювати теми Лютого марафону прямо у щоденнику.

Через деякий час зрозуміла, що хочу щоб малюнки до Лютого марафону були окремо, щоб їх не доводилося шукати серед історій про щоденне, і почала перемальовувати вже намальоване й одночасно малювати нове. Коли останній з готових малюнків було продубльовано, знову розділила марафон та щоденні малюнки.

Взагалі в цьому році не треба було малювати. Треба було думати над тим де твоє місце. Пропонувалося думки занотовувати. Малювати вирішила сама. Спочатку тільки малювала, потім, коли почала дублювати в окремий блокнот, почала і писати. Тому в цьому році в блокноті не тільки малюнки, але й записи.

Сьогодні Лютий марафон закінчився. Було багато цікавого, дещо було складно як намалювати, так і зрозуміти. Але це був цікавий досвід. З задоволенням помалюю знову. Навіть якщо офіційно Лютого марафону більше не буде.



Читаю, дивлюся, малюю
Читаю, дивлюся, малюю


"Ізоляція" - таємна в'язниця, що функціонує контролем ФСБ. Розташована на Донбасі. Там зазнали та зазнають тортур сотні людей. Деяких було вбито.

Ця книга - розповідь одного з в'язнів.

Враження: Після того як прочитала кілька сторінок відчула жах, огиду, подив та ніяк не могла повірити, що таке може відбуватися просто зараз. Потім думала: "Який жах! Нащо було це купувати? Нащо про це читати? Це ж нестерпно". Але коли нестерпно сидячи на дивані в теплій кімнаті, як тоді тим хто там? Навіть не можу уявити. Це просто жахливо. Від думки про те, що це правда, хочеться плакати.

Поки читала здавалося, що книжка обпікає пальці. Але що далі читала, то менше було емоцій і зараз залишилося тільки спустошення. Бо дуже важко пропускати таке через себе. Як там було знаходитись, як не з'їхати з глузду? Не знаю.

Тут багато історій, кожна з яких присвячена якомусь епізоду чи якійсь частині життя в "Ізоляції". Написано про страх, про лампу, що постійно світить, про жахливу їжу, про секс, про голодування, про гумор, про релігію, про стокгольмський синдром. Про те, хто там був і за що. І чи існувало те "за що" взагалі.

Ця в'язниця досі існує, в ній досі катують людей.

Тексти, що увійшли до книги, написані російською мовою. Половина книги - їх переклад, інша половина - оригінальний текст. Читала українською.

На сайті видавництва можна придбати як паперову, так і електронну версію.

@темы: Книжки 2021

15:21

Читаю, дивлюся, малюю
Остання тема Лютого марафону - "Моє місце тут". Довго думала де це - тут? Так і не зрозуміла. Замінила його на "зараз".



@темы: Творчість, ЛютийМарафон, Малюнки, Життя

Читаю, дивлюся, малюю
Спробувала чотири, залишилося ще десять.



@темы: Творчість, Їжа, Життя у малюнках, Малюнки

Читаю, дивлюся, малюю
14:37

Читаю, дивлюся, малюю
В нашому будинку встановили поштомат.



@темы: Творчість, Життя у малюнках, Малюнки, Життя

Читаю, дивлюся, малюю


1868 року мама Серафіна піднялася на повітряній кулі на висоту 12900 метрів, щоб знайти ефір. Жінка зникла. З того моменту пройшов рік і хтось знайшов її щоденник.

Враження: Це комікс великого формату, приємно гортати й тримати в руках. Малюнки гарні, багато деталей. Особливу увагу приділено архітектурі та механізмам.

Але це псевдонаукове фентезі, що засмутило з перших же сторінок. Комусь може таке і подобається.

Персонажі не дуже цікаві, хоча приємно, що багато жіночих.

Розвиток сюжету йде дуже кволо і перший том не є самостійним твором. Дуже не люблю таке.

Не впевнена, що хочу читати другий том. Ок, може й хотіла б почитати, але купувати не хочу. Занадто дорого.

Купувала тут.

@темы: комікс, Книжки 2021

14:15

Читаю, дивлюся, малюю
Коли малюю можу відреагувати трохи неадекватно.



@темы: Творчість, ЛютийМарафон, Життя у малюнках, Малюнки, Життя

Читаю, дивлюся, малюю


Книжка мандрівника та письменника про історію та повсякдення Ірландії.

Враження: Якщо чесно, про Ірландію знала небагато: кольори прапору, ІРА, паркани з каміння, вівці, Дублін, Гіннес, Кілліан Мерфі та Глісони, а ще те, що нічого не розумію, коли чую англійську якою розмовляють ірландці.

З цієї книжки дізналася про музей Гіннесу. Про голодування. Про боротьбу. Про стіну між католиками та протестантами - справжню, не метафоричну.

Про те, що ірландською майже ніхто не розмовляє, і є місце де люди вчаться ірландської, а ті хто вчать отримують за це гроші і не мають права розмовляти англійською, якщо хочуть отримувати гроші далі. Про те, що більшість ірландців вважає, що ірландська мова їм ні до чого. Про росіянина хранителя ірландської мови.

Про ставлення до емігрантів. Про те, що у кожного повинна бути дівчина з Ґолуея. Про 15 березня 2020 року.

Про ірландських овець та картоплю. Про ірландських циган.

Про скелю, з якої кидаєш камінчик, а він летить вгору. Про найнегігієнічнішу пам'ятку Європи.

Також прочитала кілька історій про туалет. Смішних.

А ще наприкінці є невеличка п'єса і світлини, зроблені в тих місцях про які йде мова.

Ну й традиційна закладинка, що ідеально пасує до книжки.

Придбала книжку у автора, дорожче ніж у видавництві, бо частина грошей піде на організацію Української літературної резиденції в Ірландії.

Паперова та електронна книжки на сайті видавництва.

@темы: Книжки 2021

Читаю, дивлюся, малюю
Читаю, дивлюся, малюю


Актори:
Вілл Сміт, Розаріо Доусон, Вуді Гаррельсон

З чого починається: Чоловік викликає швидку, бо скоєно самогубство. Коли запитують хто постраждав, відповідає: "Я".

Персонажі:

Тім Томас - чоловік, що перевіряє чи є люди дійсно хорошими.

Емілі Поза - дизайнерка весільних запрошень, має німецького дога та хворе серце.

Езра Тернет - чоловік, що не бачить, працює в колцентрі, грає на фортепіано.

Враження: Десь третину фільму не зрозуміло що відбувається. Що саме робить Тім, хто він, чого хоче? Потім потихеньку з'являються здогадки, а ближче до кінця стає зрозуміле не все, але дуже багато. В самому кінці все пояснено і і деякі зі здогадок виявляються правильними.

Не дуже люблю Вілла Сміта, не можу сказати, що він поганий актор, просто не дуже подобається. Розаріо Доусон мила, але важко без гугла згадати де її бачила окрім "Clerks II". Вуді Гаррельсон вразив. Не можу згадати іншої його ролі, де він хоча б трошки не ку-ку. А тут цілком адекватний персонаж, іноді навіть занадто.

Перед переглядом не знала про фільм нічого. Вже після почитала вікіпедію та фу-фу-фу. Але не варто сприймати це кіно як документальне. Це історія про тягар і спокуту. Казкова історія, хоч ніякої магії тут і немає.

Не можу порадити. Дивитися ще раз навряд чи буду. Але байдужою до того, що побачила, не залишилася.

@темы: Кіно 2021

Читаю, дивлюся, малюю