Читаю, дивлюся, малюю
"Ізоляція" - таємна в'язниця, що функціонує контролем ФСБ. Розташована на Донбасі. Там зазнали та зазнають тортур сотні людей. Деяких було вбито.
Ця книга - розповідь одного з в'язнів.
Враження: Після того як прочитала кілька сторінок відчула жах, огиду, подив та ніяк не могла повірити, що таке може відбуватися просто зараз. Потім думала: "Який жах! Нащо було це купувати? Нащо про це читати? Це ж нестерпно". Але коли нестерпно сидячи на дивані в теплій кімнаті, як тоді тим хто там? Навіть не можу уявити. Це просто жахливо. Від думки про те, що це правда, хочеться плакати.
Поки читала здавалося, що книжка обпікає пальці. Але що далі читала, то менше було емоцій і зараз залишилося тільки спустошення. Бо дуже важко пропускати таке через себе. Як там було знаходитись, як не з'їхати з глузду? Не знаю.
Тут багато історій, кожна з яких присвячена якомусь епізоду чи якійсь частині життя в "Ізоляції". Написано про страх, про лампу, що постійно світить, про жахливу їжу, про секс, про голодування, про гумор, про релігію, про стокгольмський синдром. Про те, хто там був і за що. І чи існувало те "за що" взагалі.
Ця в'язниця досі існує, в ній досі катують людей.
Тексти, що увійшли до книги, написані російською мовою. Половина книги - їх переклад, інша половина - оригінальний текст. Читала українською.
На сайті видавництва можна придбати як паперову, так і електронну версію.