Читаю, дивлюся, малюю
Ілюстрована біографія Клода Моне.
Враження: Це вже четверта книга с серії про художників "Це...". Три попередні були про Воргола, Далі та Ван Гога. Книжки читаються швидко. Ілюстровані як роботами художників так і замальовками ілюстраторів серії.
Я не дуже цікавлюся біографіями людей, але іноді їх читаю. В мене є комікс про Моне і про його життя я вже трошки знала, але не все запам'ятала, тому деякі моменти були для мене знайомі, дещо я забула, а щось для мене взагалі було відкриттям.
Я знала про те, що Моне починав з карикатур, знала, що в нього було дві дружини і восьмеро дітей (двоє рідних), що першу дружину він багато малював (на деяких картинах усі жінки - це вона) при житті і навіть після смерті (є її портрет на смертному одрі), що деякий час Моне погано бачив, а потім став бачити краще, що товаришував з Емілем Золя і що прожив більше вісімдесяти років.
З цієї книги я дізналася, що другу дружину Моне не малював ніколи, що купив дерева, які малював, бо їх збиралися зрубати, що в серії "Латаття" майже сто картин, що коли Моне погано бачив, то використовував у своїх картинах дивні кольори.
А ще я виявила, що Моне був дуже прискіпливим до своєї творчості не зважаючи на те, що його картини купували і його знали як видатного художника ще за життя.
Книги цієї серії стоять у мене на поличці з умовною назвою "До бібліотеки" і я вагаюся відносити їх, чи таки залишити собі. Поки що я не вирішила остаточно, але чомусь саме книгу про Моне більше хочеться залишити аніж віднести.