Читаю, дивлюся, малюю
Алма народилася на початку 1800 року, одразу буле видно, що красунею їй буди не судилося, але батьки були раді тому що є (батько радий, що дитина жива і схожа на нього, мати ж більш хвилювалася за те якою вона виросте і краса її хвилювала менш за все). Алма росла у великому будинку, часто повному гостей і цікавих розмов, досліджувала рослини і допомагала батькам. У книзі розповідається про життя Алми від самого народження і майже до самої смерті.
Враження: Після "Їж, молися, люби" я якось не дуже хотіла читати ще щось від Гілберт, але прочитала схвальні відгуки та й розпродаж був, тому книгу таки придбала. Книга дуже товста, майже сімсот сторінок, а читаю я спочатку більш тонкі книжки, тому чекала книга на читання дуже довго, два роки точно. І ось нарешті я її прочитала.
Читання було схоже на гойдання на гойдалці. Спочатку я була у захваті і думала: "От як добре, що я таки взяла цю книжку, он яка цікава", а потім раптово: "Ем... Що то було?", потім начебто знову було цікаво і знову "Що за маячня?", і так до кінця.
В книзі багато чого мені сподобалося, особливо описи подорожей і дослідження моху. Не скажу, що розчарована, я з самого початку ставилася до книги з підозрою. Перечитувати навряд чи буду.