Читаю, дивлюся, малюю
Тільки но прочитала пост у фейсбуці про те, що в соціальних мережах ми створюємо альтернативне рожево-зефірне життя і коли стикаємося з реальністю зчиняємо їй спротив, бо ж вона не рожева і не зефірна.
Мало пишу, бо якось рожево-зефірного зараз в житті немає. Хвилююся щодо школи. Кожного дня дивлюся кількість хворих. Читаю новини - теж приємного мало. Майже весь час вдома всі разом. Коли треба до лікаря, довго думаю чи варто воно того, чи не почекає кращих часів, може перетерпіти можна - саме пройде? Трошки звикла до такого життя, а воно скоро зміниться. Чи на краще? Менше сплю, пізніше лягаю. Мало що встигаю. Сьогодні перший день за кілька місяців, коли вдалося спокійно посидіти біля комп'ютера.
Хоч немає більше бажання стрибнути з мосту - вже добре. Якось жила і далі житиму.
Мало пишу, бо якось рожево-зефірного зараз в житті немає. Хвилююся щодо школи. Кожного дня дивлюся кількість хворих. Читаю новини - теж приємного мало. Майже весь час вдома всі разом. Коли треба до лікаря, довго думаю чи варто воно того, чи не почекає кращих часів, може перетерпіти можна - саме пройде? Трошки звикла до такого життя, а воно скоро зміниться. Чи на краще? Менше сплю, пізніше лягаю. Мало що встигаю. Сьогодні перший день за кілька місяців, коли вдалося спокійно посидіти біля комп'ютера.
Хоч немає більше бажання стрибнути з мосту - вже добре. Якось жила і далі житиму.