Читаю, дивлюся, малюю
Брюсу Уейну п'ятдесят п'ять. Десять років як про Бетмена нічого не чутно. Харві Дента та Джокера лікують. Комісару Гордону сімдесят і його планують замінити на когось молодшого. В Готеме страшенна спека і активізувалися мутанти.
Враження: Кілька разів думала чи не купити якийсь комікс про Бетмена. Бо ж Бетмена люблю, а жодного коміксу не читала. Але не подобалися сюжети, обкладинки, малюнки. От і не купувала.
Цей теж би не купила, як би не "Сила коміксів". В ній цей комікс разом з "Маусом" та "Вартовими" був зазначений як твір, що змінив ставлення до коміксів як до чогось несерйозного. Мати два з трьох - не варіант, треба всі. От придбала і цей.
Спочатку була розчарована. Такий стиль малюнків не до смаку і історія спочатку здалась не цікавою. Але в ніч після прочитання першого розділу бачила уві сні Бена Аффлека в образі Бетмена, потім згадала за що не люблю Супермена, потім страшенно хвилювалася, ну й нарешті дочитала.
Десь після другого розділу було вже начхати на малюнки, бо сюжет настільки захопив увагу, що все вже малювалося в голову саме, достатньо було прочитати текст. Ні, звичайно, на малюнки теж дивилася, але те, як вони намальовані вже не мало значення.
Дуже класно, що думки основних персонажів мають свої кольори. Одразу зрозуміло хто то є. Дуже влучно підібрані кольори до кожного.
Відчувається страх перед Радянським союзом та Третьою світовою. Приблизно такий відчувався й у "Вартових".
Окрім вже названих персонажів також фігурують Робін та Селіна Кайл. Згадується Диво-жінка.
Не знала про яку Сару весь час торочить Гордон. Загуглила - то його друга дружина. Також не знала хто такий Олівер. За стрілами та їх кольором можна було здогадатися, але все одно Зелена стріла незнайомий персонаж.
Розчарована закінченням. Воно ніби очікуване, але мабуть саме за це й не люблю супергеройські комікси.
В цілому задоволена. Варто було прочитати.