Читаю, дивлюся, малюю
Книжка психолога про тривожність, панічні атаки, депресію. Про те, що це і що з тим робити.
Враження: Книжка починається розділом про тривогу. Як людина, що доволі часто тривожиться, прочитала цей розділ з задоволенням і сповнилася симпатією до автора. Бо в цьому розділі пояснюється, що всі тривожаться, менше або більше. І що тривога не страшне зло, і що від неї може бути користь, і що її можна направити туди де вона потрібна.
Ніколи не мала панічних атак чи ПТСР, але розділи про них дали зрозуміти, що ж це таке і як спілкуватися з людьми, яки мають такий досвід.
Цікаво було читати розділ про обсесивно-компульсивний розлад: зрозуміла що є обсесію, а що компульсією. Була шокована пропозицією капнути Фейрі до супу чи лизнути підлогу. Так, маю проблеми з підвищеними стандартами гігієни.
З розділу про депресію зрозуміла, що дуже пощастило потрапити на лікаря, не психотерапевта, який кількома запитаннями дав змогу поскаржитися, а також не пропустив скарги повз вуха. Добре, що все закінчилося. Дякую, лікарю та дружній підтримці. Про суїцид важко було читати, але необхідно.
Також сподобалося, що розділ про психотерапії наприкінці. Що спочатку пояснення, що є що, а вже потім про психотерапевтів й те, що вони можуть і не можуть.
Навіть якщо жодного з розладів, що описані в книзі немає - хоча всі іноді тривожаться - книжку прочитати варто, для того, щоб якщо що допомогти комусь, кому буде потрібна допомога. Не в тому сенсі, що вилікувати, тут не все лікуються. Допомога в плані, що можна сказати, як підтримати, що зробити для того, хто страждає, чи принаймні зрозуміти, що з людиною відбувається.
-
-
21.02.2021 в 20:00Для чого це?
-
-
21.02.2021 в 21:34