Читаю, дивлюся, малюю
Іноді думаю: "Цей щоденник нікому не потрібний. Раніше читали, коментували, а зараз - тиша". Потім перевіряю — йду дивлюся що було рік тому, два, три, на самому початку. Так, на початку коментарів було більше. Але рік-три тому так само. Тиша-тиша, кілька коментарів і знову тиша.
Приводу для паніки немає. Панікувати взагалі не варто.
Приводу для паніки немає. Панікувати взагалі не варто.