Читаю, дивлюся, малюю
Маленьке кошенятко загубилося. Навколо машини, собаки, щось незнайоме. Кошенятку лячно, воно плаче. Раптом поряд падає хлопчик, йому боляче й він теж плаче. Обох їх знаходить мама хлопчика й веде додому.
Це ніби манга, але вона читається як зазвичай, не як манга.
Розповідь розбита на 20 розділів, де кошенятко губиться, знаходить нову родину, вчиться ходити в туалет, їде до ветеринара, ображається, залишається наодинці і ще багато чого. Ніби нічого особливого не відбувається, але дуже мило й кумедно.
Єдине, що не сподобалося - "дитяча" мова. Усі ці "хоцю", "бацю" та "трошецки". Це, мабуть, для мімішности, але не дуже таке люблю.