Читаю, дивлюся, малюю
Аля постійно не доробляє якісь справи: то кіску не доплете, то рушник не довишиває, то іще щось. І ось одного дня Аля опиняється у країні Недоладії, де все недороблено.
Книжка складається з трьох частин. У першій Аля опиняється в Недоладії, у другій - у Країні так-сяків, у третій - у Країні якоськів і знову повертається до Недоладії.
В копірайті 2015 рік, але книжка здалась якоюсь радянською. Особливо частина про ябеди. Десь у середині вигулькнула згадка про айфон, потім і телефони з'явилися й цитати з рекламних роликів, але все одно не полишало відчуття радянськості.
Частина про недороблене ще нічого. Далі гірше. Майже вся друга частина присвячена ябедам та бюрократії. В третю додано трошки сучасності, але так, що та сучасність вже виглядає застарілою.
Книжка нуднувата й персонажі в ній або добрі, або погані й ніяк інакше. Тому все якось прісне й пласке.
Вікіпедія каже, що перша частина пригод Алі написана в 1990 році, друга - в 1997, а третя - у 2008. Тепер про радянськість перших частин та застарілість останньої все ясно. Не дуже ясно тільки нащо таке вчити у школі.
Під обкладинкою Катерини Штанко ілюстрації Грасі Олійко - приємна несподіванка.