Читаю, дивлюся, малюю
Книжка про анестезіолога, про навчання, інтернатуру, лікарську практику та пандемію.
Назва обіцяє щось веселе й на початку з веселощами все гаразд, а от далі стає сумніше й сумніше.
Автор пише, що все вигадане: як персонажі, так і події, але все настільки реалістичне, що аж хочеться заплакати.
Не знаю, що робити, щоб покращити стан нашої медицини, не знаю, як довіряти лікарю, що виписує тобі антибіотик та пів відра бозна-чого про всяк випадок, не знаю, як перемогти жах, що охоплює, коли треба йти до поліклініки, не знаю.
Сумно й страшно.