Читаю, дивлюся, малюю
Космічний корабель летить вже тридцять років. Він несе в собі п'ять тисяч гібернаційних капсул. Летіти ще дев'яносто років, але один з пасажирів прокидається.
Спочатку цікаво що як влаштоване, що ж трапилося й як шукатимуть вихід, але десь після першої половини стає зрозуміло, що це не кіно про космос, а мелодрама для якої космос лише декорації. Різнокольорові, блискучі, але абсолютно картонні.
Про фізику та логіку того, що відбувається, краще не замислюватися.
Гарно та про любов. Ось і все кіно.