Читаю, дивлюся, малюю
У донецькому пологовому будинку в 1986 році журналіст вмовляв батьків назвати дітей на честь Ернеста Тельмана, лідера німецьких комуністів. Батькам обіцяли килим, телевізор, квартиру. Майже всі відмовилися, дали інші імена, але Ернестом і Тельмою двох дітей назвали. З того моменту долі всіх - і батьків, і дітей, і журналіста переплелися й усі з усіма стали пов'язані.
Назви глав у книжці написані українською, а ось текст спочатку весь російською, а потім починає стрибати з мови на мову й наприкінці повністю стає українським.
Дуже багато персонажів, легко заплутатися хто, де, коли й з ким. Розповідь стрибає з одного на інше, схожа на потік чиїхсь думок. Спочатку було дивно, але звикла і не могла відірватися.
Деякі місця читала майже ридаючи. Дещо смішно, дещо страшно. Не все зрозуміло.
Хочеться відкласти ненадовго й прочитати ще раз, щоб краще розібратися, глибше відчути.
Рада що рік почався саме з такої книжки.