Читаю, дивлюся, малюю
В фільмі показано декілька днів захисту Донецького аеропорту. Як такого сюжету немає. Немає ані початку, ані кінця. Це просто епізод із життя захисників. Вони всі різні, з різних місць: військові, добровольці, призовники, російськомовні, україномовні, але всі стоять на захисті України.
Дивилася на Такфліксі. Час від часу доводилося чекати, поки завантажиться. Більшість часу музика та звуки розривали вуха, а актори шепотіли й половину розмов було просто не чутно.
Шкода, що розмови було погано чутно, бо фільм складається здебільшого з розмов.
Не була готова до такої кількості ненормативної лексики. Хоч вона й одноманітна.
Було і смішне, і страшне, і сумне, і щімке. Але через те, що дивилася в три заходи, не зібралося це все до купи. Інакше наприкінці плакала б, мабуть.
Захотілося "Наших котиків" ще раз подивитися.