Читаю, дивлюся, малюю

Фільм 1996 року про чотирьох хлопчиків з Пекельної кухні, яким одного дня нема було чим займатися та хотілося їсти. Те, що здавалося жартом, закінчилося дуже погано. І хлопцям довелося за свій вчинок відповідати. Їм було страшно, але вони навіть не здогадувалися, що на них чекатиме.
Хоч пів фільму в кадрі діти, кіно не для дітей. Те, про що розповідається - жахливо. Хоч наприкінці фільму був напис, що нічого такого ніде не було.
Зазвичай вдома дивлюся кіно за два-три рази, бо рано лягаю та під час вечірнього перегляду починаю засинати. Але це перший за довгий час фільм який була готова додивитися до кінця й не намагалася навіть позіхати.
Те, що відбувається на екрані жахливо, але акторська гра прекрасна.
Чомусь згадався "It": теж пів фільму діти, пів фільму дорослі. Теж щось було в дитинстві і з цим щось справляються у дорослому віці. Але на цьому й усе. Тут страшніше, бо могло б і справді статися.