Читаю, дивлюся, малюю
Жослена Бомона відправили вбити африканського диктатора, але раптом ситуація змінилася й Бомона здали. Його судили, відправили на виправні роботи, але минуло два роки й Бомон втік. Повернувся до Франції та збирається виконати завдання.
Запам'ятала як сумне кіно й що найсумніше наприкінці. Так, наприкінці сумно, але загалом - ні.
Зараз побачила кіно про крутого чоловіка, якій трохи з глузду з'їхав і вперто хоче зробити те, чого робити не треба.
Бійки тут трошки смішні, бо видно, що ніхто нікого не б'є. Погоня реалістичніша, навіть не захотілося поспати. А от без жінки, що прокидається із зачіскою й нафарбована, обійтися не змогли.
Не знаю яке б було враження, якби зараз дивилася вперше, але цікаво було побачити вау-кіно з дитинства дорослими очима.