Читаю, дивлюся, малюю
понедельник, 14 сентября 2020
пятница, 11 сентября 2020
Читаю, дивлюся, малюю
четверг, 10 сентября 2020
Читаю, дивлюся, малюю
Про атоми та таблицю Менделєєва, про ентропію та ентальпію, про властивості речовин та термодинаміку.
Враження: Місцями було складно читати і все зрозуміти. Деколи здавалося, що такого в школі ми взагалі не вивчали. Але цікаво і навіть кумедно. Особливо бажання декого щось попідривати.
Дізналася багато нового. Про ентальпію, наприклад. Хоча не можу сказати, що все повністю зрозуміла.
Читала довго, бо треба було переварити і зрозуміти прочитане. Думала далі читати "Матан", але візьму спочатку історію, тим більше, що вже всі томи вийшли і можна читати підряд від початку і до кінця.
Читаю, дивлюся, малюю
Есті втікає від ортодоксального чоловіка та інших родичів у Нью-Йорку до Берліну, де живе її матір.
Враження: Дивилася і дивувалася, невже зараз в наш час таке можливо? Але, боюся, можливо і не таке.
Паралельно йдуть події "до" та "зараз". Не одразу зрозуміло що саме сталося і хто що зробив.
Багато питань чому: чому роблять так, а так не роблять, чому отак вдягаються, чому голять голови, чому забороняють, чому примушують, чому лізуть, чому, чому, чому?
Меблі і одяг чомусь нагадують радянські.
Не те, щоб щось в серіалі сильно шокувало, але здивування було багато.
суббота, 05 сентября 2020
Читаю, дивлюся, малюю
З 2019 року П'ятий переносить своїх братів та сестер у шістдесяті роки. Так як П'ятий не дуже це вміє, всі потрапляють у різні роки і кожен справляється як може.
Враження: Люблю цей серіал. Дуже музичний, місцями смішний, місцями романтичний, трошки божевільний.
Шкода, що не було деяких персонажів з першого сезону. Нові з'явилися, але старих не вистачало.
Акторська гра хлопчини, що грає П'ятого, вражає. А йому тільки шістнадцять.
В цьому сезоні Харгрівз ніби й не така скотиняка, як у першому.
Від того, що робить Клаус хочеться або реготати, або ж плакати. Більше, звісно реготати. Але й трошки плакати.
Очікувала, що Елісон буде весь сезон з блокнотиком бігати, але це не екранізація, скоріш такий собі цирк за мотивами. Видовищний цирк.
Судячи з того, чим закінчилося, третій сезон принаймні планується. Буду чекати.
Читаю, дивлюся, малюю
Четвертий тиждень малюю по одному малюнку про кожен день. Маленький блокнотик. Один розворот - один тиждень.
другий та третій тиждень
другий та третій тиждень
пятница, 04 сентября 2020
Читаю, дивлюся, малюю
Книга про життя, смерть і все, що поміж ними.
Враження: В цій книзі багато історій і багато порад. Лікуватися чи просто жити? Бути тут і зараз. Як пережити погані новини, про що можна говорити. Вдома чи в лікарні? Про біль та знеболювання, догляд та вигорання. Як розмовляти про смерть з дітьми.
Є розділи "Що загуглити?" на різні випадки.
Багато про психологічну підтримку.
Купувала цю книгу, щоб бути готовою, щоб знати де почитати, якщо що чи коли що, бо поки що зі смертю тісно зустрічатися не доводилося.
Автор збирала гроші, щоб частину накладу надрукувати та віддати в лікарні. Думаю, що там така книга дуже потрібна.
четверг, 03 сентября 2020
Читаю, дивлюся, малюю
Сітком про детектива Джейка Перальту та його співробітників з Бруклінського відділку поліції.
Враження: Розумію не всі жарти, але доволі смішно. Нічого особливого, але дивитися можна.
В кожній серії є два паралельні сюжети: один у відділку, а інший десь ззовні.
Персонажів, що задіяні постійно небагато. З одного боку зручно - легко усіх запам'ятати, а з іншого - не зрозуміло чим же ж займаються інші, відділок же ж доволі великий.
Не можу сказати, що мені подобається якийсь з персонажів, у всіх свої таргани.
Смішно, недовго - дивлюся перед сном, коли нема ані часу, ані настрою, на щось серйозне або довге.
пятница, 28 августа 2020
Читаю, дивлюся, малюю
Ракету звинувачують у вбивствах, яких він не скоював. Як так? Невже він не останній зі свого роду?
Враження: Коли вийшов "Домашній арешт", довго думала чи купувати його. Так довго, що весь наклад було продано і що то за комікс дізнатися так і не довелося. Тож коли вийшов цей одразу ж і купила.
Найбільше сподобалася частина де Ґрут розповідав дітлахам історію. Це було дуже кумедно.
А все інше якось не дуже.
Вийде щось про Ґрута - куплю, про Єнота - ні.
четверг, 27 августа 2020
Читаю, дивлюся, малюю
Третій сезон прямо продовжує події другого, тому без спойлерів. Нагадаю з чого почався перший:
2019 рік. Невеличке містечко у Німеччині. Йонас повертається до школи після тривалої перерви. Його дівчина тепер зустрічається з іншим, зник один з учнів і ведеться розслідування. А потім Йонас стає свідком ще одного зникнення.
Враження: Щоб знову не пригадувати хто кому хто перед переглядом передивилася перші два сезони. Наплутала тільки з датою виходу і не вийшло подивитися прям підряд-підряд. Але нічого, розібралася.
Цікаво, чи планувалося все це одразу чи на ходу додумували? Спочатку після першого сезону, потім після другого? Хочеться передивитися все ж такі підряд-підряд володіючи повною інформацією про все.
Сумно було і страшно місцями. А ще "вони вбили *спойлер*, як вони могли!"
Якщо раптом запитають про улюблені серіали одразу назву цей та "Sex Education", інші вже після цих пригадаю.
Давно вже подивилася, але якимось дивом забула написати про враження.
Читаю, дивлюся, малюю
Джуді читає книжки про Ненсі Дрю і дуже хоче розкрити якусь заплутану справу.
Враження: Все як завжди в будь-якій книзі про Джуді Муді - героїні щось спадає на думку і вона не може заспокоїтися, робить якісь дурниці, а потім несподівано все розуміє.
Читала нуднуваті книжки про Джуді, але ця нічого така, детективна. З інтригою і несподіваною кінцівкою.
Не дуже смішна, але захоплює - читається за один раз, бо ж цікаво що ж там і як.
воскресенье, 23 августа 2020
Читаю, дивлюся, малюю
Закінчилося місце в Бібліотеці зображень. Сплатити за її збільшення не виходить. Думаю, що робити.
четверг, 20 августа 2020
Читаю, дивлюся, малюю
Тільки но прочитала пост у фейсбуці про те, що в соціальних мережах ми створюємо альтернативне рожево-зефірне життя і коли стикаємося з реальністю зчиняємо їй спротив, бо ж вона не рожева і не зефірна.
Мало пишу, бо якось рожево-зефірного зараз в житті немає. Хвилююся щодо школи. Кожного дня дивлюся кількість хворих. Читаю новини - теж приємного мало. Майже весь час вдома всі разом. Коли треба до лікаря, довго думаю чи варто воно того, чи не почекає кращих часів, може перетерпіти можна - саме пройде? Трошки звикла до такого життя, а воно скоро зміниться. Чи на краще? Менше сплю, пізніше лягаю. Мало що встигаю. Сьогодні перший день за кілька місяців, коли вдалося спокійно посидіти біля комп'ютера.
Хоч немає більше бажання стрибнути з мосту - вже добре. Якось жила і далі житиму.
Мало пишу, бо якось рожево-зефірного зараз в житті немає. Хвилююся щодо школи. Кожного дня дивлюся кількість хворих. Читаю новини - теж приємного мало. Майже весь час вдома всі разом. Коли треба до лікаря, довго думаю чи варто воно того, чи не почекає кращих часів, може перетерпіти можна - саме пройде? Трошки звикла до такого життя, а воно скоро зміниться. Чи на краще? Менше сплю, пізніше лягаю. Мало що встигаю. Сьогодні перший день за кілька місяців, коли вдалося спокійно посидіти біля комп'ютера.
Хоч немає більше бажання стрибнути з мосту - вже добре. Якось жила і далі житиму.
Читаю, дивлюся, малюю
Жив-був маленький кактус. І була в нього велика родина, яка вважала, що порушувати чиїсь кордони неприпустимо. А кактусу так хотілося обіймів.
Враження: Дуже сподобалися малюнки. Приємно розглядати. Класні портрети кактусів і "фоточки" на форзацах.
Дуже мила історія. Викликає усмішку і тепле-тепле відчуття щастя.
Читаю, дивлюся, малюю
Книжка-картинка про дружбу лева та пташки.
Враження: Ця книжка цікава там, що в ній є порожні сторінки. Читала відгуки в яких жалілися на це. Але порожні сторінки тут для паузи, для зими, для туги. Це дуже цікавий хід, як на мене.
Трошки сумна і дуже зворушлива історія. Проста, дитяча, але дуже зворушлива.
суббота, 15 августа 2020
Читаю, дивлюся, малюю
Геннадій - голуб. У нього про все є своя думка і він не такий як всі.
Враження: Про Геннадія дізналася на ComicCon, що був того року. Сиділа зі знайомою як раз за столом Мальопусу: разом з Громадянською війною Геннадій був у фаворитах. Подивилася на нього, але вирішила, що куплю краще щось інше. І купила Скотта Пілігріма, про що не жалкую. А потім то тут, то там читала про того Геннадія і зрідка думала чи не купити й собі. Коли ж дозріла і третій том вийшов, ось все разом і прочитала.
Кумедно, подобається, що є додаткові матеріали. Цікаво розглядати як намальовано. Класні історії про автора. Особливо про їжу.
Не скажу, що у захваті. Але класно, що в нас є свої автори коміксів.
понедельник, 10 августа 2020
Читаю, дивлюся, малюю
Книжка про те, як забити на все і зрозуміти, що є важливим у житті.
Враження: Є такі книжки, які читаєш і думаєш: "О, цікаво!", а закінчуєш читати і нічого. Тобто так, було цікаво, були думки які варто взяти до уваги, але якось читала-читала і? Що далі? Книжка ніби гоп! і закінчилася. Ніяких тобі висновків, просто кінець та й по всьому.
Що залишилося в голові після читання:
- забивати на все не означає забивати на все-все. На важливе забивати як раз не треба;
- не треба думати про себе як про когось особливого, всі ми звичайні, а звичайним жити легше, ніж особливим;
- все що ми робимо - наш вибір і більше нічий;
- кожен помиляється і це нормально;
- поразка - поштовх до чогось;
- треба вміти казати "ні";
- думка про власну смертність допомагає зрозуміти, що важливо, а що ні.
Десь отак.
"Все замахало" теж хочу прочитати. Але поки що не планую купувати і так купа книжок чекає.
Читаю, дивлюся, малюю
Живе собі гном на ім'я Шмебюлок і жодного слова, окрім свого імені, не може вимовити. Тільки раз на тисячу років настає ніч, коли він може сказати щось інше. Ось ця ніч настає і Шмебюлок розповідає чотири досі невідомі історії з життя родини Пайнз.
Враження: З радістю купила цю книгу. Ще більш радісно було від того, що це комікс. А ще я у захваті від історії про комікси: стільки різних стилів і всякого коміксного.
В історії про Мейбл стільки Мейбл, що прям хочеться розглядати і розглядати які ж там іще Мейбл, окрім тих, що беруть участь у сюжеті. І хочеться більше, більше Мейбл.
А ще хочеться більше Гравіт Фолз. Шкода, що більше немає. Але можна передивитися ще раз те, що є.
Цікаво, чи будуть ще комікси?
среда, 05 августа 2020
Читаю, дивлюся, малюю
Букер звертається до Енді з завданням від колишнього ЦРУшника Коплі: врятувати дівчат, яких взяли у заручники. Енді не хоче, але йде. Вся її команда потрапляє в пастку - нема ніяких заручників. Все що треба було Коплі - відеодокази здібностей Енді.
Враження: Прочитала відгук в якому було сказано, що це суміш драми з бойовиком. А це чудово, коли один хоче дивитися бойовик, а інший драму - всі задоволені. Так воно і виявилося. Видовищні бійки та драматичний сюжет.
Після моменту коли з'явилася сокира, стало ясно, що на реалістичність розраховувати не варто. Тому особливо розмірковувати що, як і навіщо нема сенсу.
Шарліз Терон дуже класно тут б'ється, хотілося б теж бути в такій формі. Так, це все більше танці, але для танців теж потрібна фізична підготовка.
Плакати не плакала, але сумно було.
Останні хвилини натякають на продовження. Якщо воно буде - подивлюся.
Читаю, дивлюся, малюю
Книга про те як знайти час на малювання, що і де малювати.
Враження: Не могла не придбати цю книгу, бо ж "Малювання на сніданок" - майже те саме, що і Малюнок на сніданок.
Книга дуже гарна, багато ілюстрацій і класно локалізована (всі-всі написи на малюнках українською).
Дуже багато ідей, можна розкривати на будь-якій сторінці і малювати те, що там пропонується.
Сподобалась розповідь про те, що є Мистецтво та мистецтво. І що кожен здатний на друге.
Наш Малюнок на сніданок разом з видавництвом проводив по цій книзі марафон. Принаймні двадцять людей зробили усі завдання. Найбільше сподобалося завдання де треба було ставити таймер і малювати, що робиш саме в мить його спрацьовування.