Читаю, дивлюся, малюю
вторник, 23 февраля 2021
Читаю, дивлюся, малюю
Святковий сніданок
понедельник, 22 февраля 2021
Читаю, дивлюся, малюю
воскресенье, 21 февраля 2021
Читаю, дивлюся, малюю
Актори: Кіану Рівз, Лоуренс Фішборн, Керрі-Енн Мосс, Г'юґо Вівінг,
Сюжет: Хакер отримує повідомлення, йде за Білим кролем і зустрічає незнайомку. Та обіцяє познайомити з легендарним Морфеусом та розповісти щось цілком неочікуване.
Персонажі: Містер Андерсон/Нео - такий собі простий хлопчина, до якого причепилися дивні люди і чогось хочуть. Ходить трохи відморожений і намагається зрозуміти що й до чого.
Трініті - крута дівчина з великими очима. Одяг місцями занадто обтягує та оголює. Але не робить її менш крутою.
Морфеус - чувак в окулярах без дужок. Хоче, щоб робили як він скаже, хоча ніби пропонує вибір.
Агент Сміт не знає жалю та співчуття. Швидкий та розумний.
Враження: Вперше дивилися з піратського диску в жахливій якості. Перед переглядом було обіцяно "кіно, що переверне життя". Після перегляду сказала, що більшої маячні ще не бачила. Потім подивилася ще раз, бо хтозна, може пропустила якесь одкровення. Але ні, не пропустила. Ще раз дивилася перед другою частиною, щоб пригадати що там, та як.
От тепер подивилася ще раз. Було нудно. Хоча мерзотні моменти так і залишилися мерзотними.
Жоден персонаж не сподобався. Ну ок, агент Сміт дуже класний, але про нього важко сказати, що він може сподобатися.
Все цікаве й нове з цього фільму було розтиражоване іншими фільмами і настільки набридло, що оригінал сприймається, як щось вторинне.
Забагато бійок.
Емоційно Нео схожий на шматок цегли.
Хотіла би сказати, що ніколи більше це не дивитимусь, але ж культове кіно, думаю, доведеться ще принаймні раз.
не знаю, чи довго протримаюсь, але вирішила малювати щось своє до фільмів
Читаю, дивлюся, малюю
Хоч на вулиці і тепло, але гуляти не хочеться.
суббота, 20 февраля 2021
Читаю, дивлюся, малюю
Читаю, дивлюся, малюю
Кейт переїжджає з будинку на озері, а Алекс в цей дім заселяється. Алекс знаходить лист від Кейт та відповідає на нього. Вони починають листування. І дізнаються дещо дивне.
Враження: Час від часу переглядаю фільми, але не пишу вражень від повторного перегляду. В цьому році подумала, що даремно. Тепер писатиму.
Дивилася цей фільм багато разів. Знаю що й до чого, але кожнісінького разу плачі під час одного з епізодів. Не можу пояснити чому. Ніби десь всередині маю кнопку "плакати під час перегляду" і хтось натискає її саме в цю мить.
Пам'ятала цей фільм як дуже сумній. Але він не є таким. Так, там є сумні моменти, але не настільки, щоб аж усю стрічку назвати сумною.
Не зовсім зрозуміло як росте дерево посеред будинку. Нанизу не видно його стовбура. Десь є горщик? Чи то просто наглючили?
Іноді думаю про життя в скляному будинку, але там де немає людей. Де можна бути на самоті. От тільки чи не занадто там холодно?
Що ніяк не можу збагнути, хоч і дивлюся вкотре: чому Кейт вирішила образитися і не відповідати? Чому?
Що Алекс, що Кейт дуже милі, але більше подобається Алекс. Його екскурсії, його спроби допомогти, його незграбність, його просте життя.
Все ж таки це дуже миле кіно. Хоч і трошки сумне.
Читаю, дивлюся, малюю
Книжка психолога про тривожність, панічні атаки, депресію. Про те, що це і що з тим робити.
Враження: Книжка починається розділом про тривогу. Як людина, що доволі часто тривожиться, прочитала цей розділ з задоволенням і сповнилася симпатією до автора. Бо в цьому розділі пояснюється, що всі тривожаться, менше або більше. І що тривога не страшне зло, і що від неї може бути користь, і що її можна направити туди де вона потрібна.
Ніколи не мала панічних атак чи ПТСР, але розділи про них дали зрозуміти, що ж це таке і як спілкуватися з людьми, яки мають такий досвід.
Цікаво було читати розділ про обсесивно-компульсивний розлад: зрозуміла що є обсесію, а що компульсією. Була шокована пропозицією капнути Фейрі до супу чи лизнути підлогу. Так, маю проблеми з підвищеними стандартами гігієни.
З розділу про депресію зрозуміла, що дуже пощастило потрапити на лікаря, не психотерапевта, який кількома запитаннями дав змогу поскаржитися, а також не пропустив скарги повз вуха. Добре, що все закінчилося. Дякую, лікарю та дружній підтримці. Про суїцид важко було читати, але необхідно.
Також сподобалося, що розділ про психотерапії наприкінці. Що спочатку пояснення, що є що, а вже потім про психотерапевтів й те, що вони можуть і не можуть.
Навіть якщо жодного з розладів, що описані в книзі немає - хоча всі іноді тривожаться - книжку прочитати варто, для того, щоб якщо що допомогти комусь, кому буде потрібна допомога. Не в тому сенсі, що вилікувати, тут не все лікуються. Допомога в плані, що можна сказати, як підтримати, що зробити для того, хто страждає, чи принаймні зрозуміти, що з людиною відбувається.
пятница, 19 февраля 2021
Читаю, дивлюся, малюю
В будинку Пітера Паркера збирається купа народу: Майлз Моралес, Гвен Стейсі, Мері Джейн, Кітті Прайд та багато інших. Всі згадують ким Пітер був для них.
Враження: Купувала заради Майлза. Дуже вже він сподобався у мультфільмі. І Пітер там альтернативний суперський був. Тут альтернативних всесвітів немає. Все у Всесвіті Моралеса. В тому де Пітер Паркер загинув. Тільки тут він загинув від рук Зеленого гобліна.
Під однією обкладинкою випуск про поминки Паркера та п'ять випусків про Майлза.
Намальовано дуже гарно. Іноді забагато тексту в одній панелі, іноді не зрозуміло в якій послідовності читати. Привіт тобі Бендіс, сценарист "Дінастії М". Але в принципі не так все й погано. Ну, ок, зовсім не погано, хоч і не без недоліків.
Тут є й підліткові страждання, й трошки кохання, й таємниці, й бійки, й втечі. Всього потрошку. От тільки кінця немає.
На останній сторінці написано "Далі буде". І як тепер не купити наступний випуск, як інакше дізнатися що ж далі?
Читаю, дивлюся, малюю
Не так просто схрестити будку з маршруткою.
четверг, 18 февраля 2021
Читаю, дивлюся, малюю
Збірка цитат стоїків, з поясненнями.
Враження: Товстезна книжка, в якій на кожен день року є цитата когось зі стоїків і пояснення до неї. Автори пропонують читати кожного дня по цитаті і вчитися таким чином зберігати спокій.
Зберігати спокій ці цитати не навчили, але думка про те, що від нас одночасно нічого не залежить і залежить все, запам'яталася. Не залежить в тому сенсі, що ми не можемо контролювати нічого, окрім своїх думок та дій. А залежить в тому сенсі, що все, що відбувається ми сприймаємо так, як самі хочемо. І треба про це пам'ятати.
Читала по дві-три цитати за раз. Деякі думки здались цікавими, але не думаю, що буду читати знову.
Читаю, дивлюся, малюю
Зазвичай роблю спочатку те, що хоче той, хто поруч, а вже потім те, чого хочу я (якщо можу).
среда, 17 февраля 2021
Читаю, дивлюся, малюю
Комікс що дуже-дуже багато розповідає про клітини і трошки про гени, розмноження та екологію.
Враження: Це не курс шкільної біології, тут дванадцять розділів з сімнадцяти присвячено клітинам. Також дуже багато інформації з органічної хімії.
Читала по одному розділу за раз, щоб краще зрозуміти і не завалювати себе купою інформації. Не те, щоб в школі нічого такого не вчила, але клітини не були найулюбленішим розділом біології і все забулося. Тому читала не те, щоб як вперше, але з стану "чув дзвін".
Складно, але цікаво і смішно. Деякі штуки вже бачила в відео на наукових каналах, а дещо було майже відкриттям.
Не скажу, що все зрозуміло, але дізналася багато. Якось іще перечитаю.
Читаю, дивлюся, малюю
На самоті буваю перед сном і зранку. Перед сном читаю художню літературу, зранку пізнавальну.
Іще зранку граю в улюблену гру. Грала в усі її версії. Починаючи з першої, якої зараз ніде не знайти, бо вона страшна, як не знаю що. Сьогодні от відкрилася нова локація.
Іще зранку граю в улюблену гру. Грала в усі її версії. Починаючи з першої, якої зараз ніде не знайти, бо вона страшна, як не знаю що. Сьогодні от відкрилася нова локація.
вторник, 16 февраля 2021
Читаю, дивлюся, малюю
Документальний фільм про революцію Гідності.
Враження: Давно хотіла подивитися. З часу тих подій не дивилася жодного відео, тільки читала.
Фільм змонтований з випадкових відеозаписів подій та спогадів декількох людей, що брали в них участь.
Дивитися боляче і страшно. Особливо страшно від думки про те, що замість йти вперед ми, схоже, розвертаємося назад і все це, всі ці зусилля та жертви були марні.
Читаю, дивлюся, малюю
Збірка есеїв про письменників та суспільство.
Враження: Есеї про письменників вразили. Кілька разів плакала. Захотілося почитати, щось зі шкільної програми.
Есеї про суспільство не справили такого враження. Здалися навіть нуднуватими. А ще здалося, що автор ображений.
Наприкінці також є три інтерв'ю.
Збираюся прочитати "Пальці поміж піском". Чи читатиму щось і ще, поки не знаю.
Книжку отримала від сина автора. На першій сторінці автограф.
Якби тут були тільки есеї про письменників, сказала б що книжка прекрасна й радила б почитати.
Читаю, дивлюся, малюю
Принцеса Сейді сидіть у башті і у вікно бачить, що нанизу хтось сидить верхи. "О ні! Знову принц!", думає принцеса, але то не принц.
Враження: Коли цей комікс тільки вийшов не придбала, бо давила жаба віддавати 150 грн за 50 сторінок. Та й малюнки не вразили.
Але кілька тижнів тому прочитала, що цю книжку закупили для бібліотек і батьки страшенно обурилися. Бо це не книжка, а жах-жах-жах. Стало цікаво, що ж то за жах. Але книжки в продажу не було. Додала в обрано на своєму улюбленому сайті коміксів. І оп - "На сайті з'явилася книжка, яку ви шукали".
Читається за десять хвилин. Малюнки дуже милі. Історія проста. Але не традиційна. Так, уявляєте, дівчата можуть не хотіти заміж. Так, дівчата можуть буди хоробрими. Так, дівчата мають право бути пухкенькими. Так, дівчата можуть робити те, чого хочуть. Так, навіть цілуватися з іншими дівчатами. І може й одружитися. Не в нашій країні, правда.
Книжка мила. Дівчата чудові. Ось і все.
Читаю, дивлюся, малюю
понедельник, 15 февраля 2021
Читаю, дивлюся, малюю
воскресенье, 14 февраля 2021
Читаю, дивлюся, малюю
Давно не друкувала фото. В фотоальбомі здебільшого дитячі та підліткові світлини.